четвер, 30 вересня 2021 р.

Фестиваль-майстерня "Бібліопрофі-2021"
30 вересня, з нагоди Всеукраїнського Дня бібліотек у Павлоградській Центральній Бібліотеці ім. Ганни Світличної відбувся фестиваль-майстерня "Бібліопрофі-2021". Бібліотекарі нашого міста змагалися у своїх професійних здібностях. Було багато переможців у різних номінаціях, нагороджених сертифікатами. Наша бібліотека отримала сертифікат переможця за комплексну реалізацію краєзнавчої цільової міні-програми "КОД: Краєзнавство.Обізнаність.Дозвілля." 






 

 


вівторок, 28 вересня 2021 р.

До Всеукраїнського Дня бібліотек

     Для справжніх поціновувачів книг бібліотеки залишаються улюбленим місцем проведення дозвілля, а їх відвідання завжди нагадує цікаву подорож у світ знань та емоцій. Перше, що спадає на думку при самій лише згадці про бібліотеку — це свого роду святиня, де під пильним оком бібліотекарів зберігаються цінні видання, які повертають нас до подій найдавніших часів. У стінах бібліотек наче оживає сама історія і через книги доносить до нас свій досвід і мудрість, відкриває таємниці відомих осіб, які і визначали розвиток людства у всі часи. Багато хто з нас саме завдяки можливості відвідувати такі книгозбірні і читати,- розвивався, самовдосконалювався, знайшов свій шлях у житті і досягнув успіху. 
 Сьогодні ми відвідаємо дивовижні бібліотеки світу у віртуальному режимі.

                            Таємниці з книжкової полиці 

Шановні користувачі! Пропонуємо до вашої уваги збірку історичних книжок для широкого кола читачів. Ці та інші книжки є у нашій бібліотеці.



понеділок, 27 вересня 2021 р.

 Хіт-парад читацьких думок

«Я люблю свою бібліотеку»

Щороку бібліотекарі та шанувальники книги відзначають Всеукраїнський день бібліотек.

З 27 по 30 вересня проходить акція «Я люблю свою бібліотеку».

Ми приймаємо привітання від своїх постійних та нових читачів, їх зізнання в любові до книги, читання, бібліотеки та бібліотекарів.

Вітаємо всіх читачів та колег зі святом.




 

Літературна зустріч

«Знавці рідного слова»

 

25 вересня відбулась зустріч із учасниками літературної вітальні «Майстерність та натхнення».

Учасники поділилися своїми думками про значення української мови у житті кожної людини. Відбувся огляд літератури. Поети декламували власні вірші.





неділя, 26 вересня 2021 р.

Годованець Микита Павлович


Народився  26 вересня 1893 року в селянській сім'ї. 1906 року закінчив Степашанську вчительську школу. Навчався на дворічних курсах підготовки до університету. Вчителював у церковнопарафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. У 1914–1918 роках перебував на військовій службі.

Місяць (від 28 жовтня 1920 року) був вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету.

Учителював (у 1919–1920 роках — у Голосківській початковій школі), працював у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця), «Радянська Волинь» (Житомир).

31 січня 1937 року незаконно заарештовано в Києві. Ухвалою особливої наради при НКВС від 13 червня 1937 року вислано на Середню Колиму, де пробув до 1947 року. Тільки 1954 року офіційно дозволено поселитися в Кам'янці-Подільському.

Реабілітовано 11 вересня 1957 року.

Був нагороджений орденом Знак Пошани (1973).

11 грудня 2008 року в приміщені картинної галереї Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника відкрито меморіальну кімнату байкаря.

Є автором таких збірок:
«Незаможник Клим» (1927).
«До добробуту й культури…» (1928).
«Парася на парастасі» (1929).
«Будяки», «Довгоносики», «У колектив!» (1930).
«Трактор і Рало» (1931).
«Байки» (1932).
«Байки» (1957).
«Осел на хаті» (1958).
«Байки» (1960).
«Заяча математика» (1961).
«Вужі під яслами», «Байки» (1963).
«Ріка Мудрості. Байки за Езопом» (1964).
«Веселий педант» (1965).
«Конвалія і Лопухи» (1966).


«Афоризми сатирика», «Талановита Тріска», «Байки за Леонардо да Вінчі, Федром, Бабрієм» (1967).
«Байки» (т. 1—2, 1968).
«Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах М. Годованця», «Байки і фрашки» (1973).
«Байки» (1987).

четвер, 23 вересня 2021 р.

 

Бібліопригода «Фантастичний світ К.Чуковського»

 

 Незвичайна зустріч з казками К.Чуковського відбулася для вихованців Центру соціальної підтримки дітей «Моя родина».

Актори аматорської театральної студії «Позитив» показали виставу «Мийдодір». Діти відгадували загадки та заспівали разом із акторами фінальну пісню, весело та із задоволенням провели час.





Засідання клубу « Діалог» Відверта розмова: «Лайк життю!»

22 вересня у відділі соціокультурних проєктів пройшло чергове засідання клубу «Діалог».  Юнаки та дівчата обмінялися думками з приводу цінності людського життя. Жваво пройшла дискусія про гру «Синій кит», «4.20» та інші.  Присутні зрозуміли, що людина – найбільша цінність на Землі, а найцінніше, що є у людини  - це її життя. 






 

середа, 22 вересня 2021 р.

Сьогодні 95 років з Дня народження Світлани Кузьменко

Світлана Кузьменко — українська поетеса, прозаїк, критик, перекладач. Член Президії Об'єднання українських письменників «Слово» у Канаді. Член Національної спілки письменників України.

Народилася 19 вересня 1926 на Чернігівщині: батько — юрист, мати — педагог. Жила на Полтавщині. У 15 років під час Другої світової війни потрапила до Австрії, згодом — до Німеччини, де в Регенсбурзі здобула середню освіту.

У 1948 р. приїхала до Канади, де вчилася в Політехнічному університеті Раєрсона (тепер Університет Раєрсона в Торонто). Згодом працювала в бібліотеці слов'янського відділу у Торонтському університеті, співпрацювала з газетою «Новий шлях» та журналом «Веселка».

Студіювала літературу у вищій школі. Літературну творчість почала в Канаді. У 1997 р. приїздила в Україну. Відзначалася на конкурсах Українського літературного Фонду імені Івана Франка (1978, 1981), конкурсі імені Марусі Бек при Світовій федерації українських жіночих організацій.

Поетичну творчість розпочала у середині 70-х рр. Перші збірки її поезії: «Івасик та його абетка» (1974) та «Півникова пригода» (1981) — написані для дітей. С. Кузьменко автор поетичних збірок «Вічний проростень» (1981), «У сяйві променів» (1984), збірки оповідань «Новоталалаївські рефлексії»(1976), що вийшли у видавництві Спілки письменників «Слово» в Канаді.



У 2008 році стала лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Перспектива».


вівторок, 21 вересня 2021 р.

"Король жахів"

Стівен Кінг народився 21 вересня 1947 — американський письменник, автор більш ніж 200 творів, серед яких понад 50 бестселерів у стилях жахи, фентезі, трилер, містика. Також писав під псевдонімом Річард Бахман. Було продано більш ніж 350 млн копій його романів та збірок оповідань. На основі його історій знято низку фільмів, а також намальовані комікси. Нагороджений медаллю «За особливий внесок в американську літературу». 2003 року Національний фонд книг нагородив його медаллю за видатний внесок в американську літературу. Також отримував нагороди за внесок у літературу протягом всієї кар'єри, такі як премії «За внесок у світове Фентезі» (2004), був нагороджений Канадською асоціацією книгарів (2007) і званням Гросмейстра від Американських письменників містиків (2007).

Був єдиною дитиною своїх батьків, які усиновили його брата Девіда за два роки до народження Стівена. У 1949 році батько вийшов з дому і не повернувся.

Стівен зростав у бідності, писати почав у сім років, здобув певний досвід роботи журналістом. Після закінчення навчання в коледжі замислювався над тим, чи не піти йому на війну у В'єтнам. Але військові забракували Кінга через велику кількість хвороб. У 1965 в журналі «Комікс Рев'ю» було опубліковано його оповідання «I Was A Teenager Grave Robber».

З 1966 до 1970 він навчався в Університеті Мену в Ороно.

2 січня 1971 р. Стівен Кінг одружився з Табітою Спрюс, з якою познайомився ще в університеті. Того ж року він почав викладати в Хемденській академії, отримуючи $6 400 на рік.

Його дружина фактично зліпила свого чоловіка з його таланту та власної амбітності й наполегливості. Скромний вчитель англійської мови, який до того ж підробляв роботою в пральні, одного разу викинув у кошик для сміття три сторінки списаного тексту. Табіта прочитала зачин (із нього потім постав один із найкращих романів Кінга — «Керрі») і змусила чоловіка дописати книжку. А в березні 1973 року роман придбало видавництво «Даблдей», тоді він отримав 2,5 тис. доларів, що навіть для тих часів було невеликою сумою. Проте з часом за продажі авторських прав роман приніс Кінгу близько 400 тисяч доларів, половина з яких відійшла видавництву. З цієї книги і починається слава Кінга.


19 червня 1999 близько 16:30 на узбіччі дороги № 7 містечка Ловел, штату Мен, під час щоденної прогулянки Кінга збив автомобіль. 

Після автокатастрофи він довгий час перебував під спостереженням лікарів і не міг повноцінно працювати. Через деякий час Кінг навіть оголосив, що припинить письменницьку діяльність відразу після завершення роботи над епопеєю «Темна Вежа». Проте з моменту цієї заяви, опублікованої в 2002 році, вийшли ще декілька творів автора: «Уболівальник» (2004), «Хлопець з Колорадо» (2005), «Зона покриття» (2006), «Історія Лізі» (2006) та інші. Він описав в епопеї «Темна вежа» цю аварію.




понеділок, 20 вересня 2021 р.

Міська акція "Місто моє, ти для мене єдине!"

18 вересня бібліотека взяла активну участь у святкуванні  Дня міста у парку Комарова. Жителі  міста дізналися багато цікавого про Павлоград, прийнявши участь у інтелект – лото «Відкрий для себе рідне місто» та переглянувши фотографії з галерї скансен «Місто моє рідне». Письменники літературної вітальні «Майстерність  та натхнення»  провели поетичний мікс «Квітне рідна сторона, ніби квітка весняна». Для дітей відбувся майстер-клас з виготовлення  святкової листівки «Я люблю Павлоград!»












неділя, 19 вересня 2021 р.

Сьогодні День народження Оксани Забужко - української письменниці



Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьку, у шістдесятницькій родині з давніми історичними традиціями.

Батько письменниці, Стефан (Степан) Іванович Забужко (1926—1983) — педагог, літературний критик і перекладач (вперше переклав українською оповідання чеського композитора і письменника Іллі Гурніка, у сталінські часи був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї. Мати, Надія Яківна Обжирко-Забужко (1926—2014) — вчителька української літератури, автор методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярів. За словами Євгена Сверстюка, Забужко вихована на «кращих естетичних традиціях». Змалечку складала віршики, які записував і збирав її батько.

За словами письменниці, свою філологічну освіту вона отримала вдома. Розпочаті у вересні 1965 р. репресії проти української інтелігенції змусили родину покинути Луцьк, і з 1968 р. Оксана Забужко мешкає в Києві.

Закінчила філософський факультет (1977—1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.

1987 року прийнята до Спілки письменників СРСР. 

Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Викладала естетику й історію культури в Київській державній консерваторії ім. П. Чайковського (1986—1988), з 1989 р. — старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України.

1992 року викладала українську культуру в Університеті штату Пенсильванія як запрошена письменниця. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. 2001 року викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Заміжня. Чоловік — художник Ростислав Лужецький.

Писати вірші Забужко почала, за її словами, «з дописемного віку». Дебютувала з віршами в періодиці у 9 років, на 1973 року у видавництві «Молодь» була запланована до друку її перша поетична збірка «Весняна акварель», передмову до якої написав Михайло Стельмах. Але в творчу біографію юної авторки знову втрутилися історичні події: під час репресій 1972 року її батьки потрапили в «чорні списки», і «Весняну акварель», уже підготовлену до друку, було знято з виробництва. Тих своїх ранніх віршів Забужко ніколи потім не публікувала, а першу поетичну книжку, уже іншого змісту («Травневий іній»), змогла видати тільки 1985 року.

Фаховий філософ і культуролог, Оксана Забужко пише есеї і працює у жанрі нон-фікшн. Вона також звертається до української історії ХХ століття. Її найвидатніший, за оцінками української та зарубіжної критики, роман, «Музей покинутих секретів» (2009), перекладений шістьма мовами, — це родинна сага, де присутні три ключові для української історії епохи — Друга Світова війна, 70-ті роки, ранні 2000-ні. Важливою рисою письма Оксани Забужко є його зверненість до світу, спрямованість не лише на внутрішню аудиторію, доступність для західного читача.




Найвідоміша книга Оксани Забужко у жанрі нон-фікшн — «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007). У цьому безпрецендентному для України інтелектуальному бестселері, по-перше, українська культурна історія осмислена через Лесю Українку, жіночу постать, як «Іншого», з постколоніальної точки зору. 



пʼятниця, 17 вересня 2021 р.

Літературно-музична зустріч "Рідне місто моє"

Сьогодні, напередодні Дня народження нашого рідного міста Павлограда, бібліотекарі з поетами, бардами завітали до школи №4. Під час літературно-музичної зустрічі "Рідне місто моє" учні поринули в чарівний світ поезї та музики. До уваги присутніх прозвучали вірші та пісні в авторському виконанні: Карплюк В., Трофімова С., Ларікової Л., Гулєвської Г., Арішаки Ж., Андреєвої Н., Щербини А. та ін., присвячені м. Павлограду. Дякуємо Школі №4 за теплий прийом, незабутні приємні враження!













четвер, 16 вересня 2021 р.

 Краєзнавчий фуршет «Про рідне місто з любов′ю»

Сьогодні до нас на краєзнавчий фуршет «Про рідне місто з любов’ю» завітали учасники клубу «Спадкоємець». Меню краєзнавчого фуршету включало в себе популярні видання, періодичні видання, художню літературу про наш край. Наша зустріч була присвячена до Дня міста Павлограда. Юнаки та   дівчата переглянули відеопрезентацію «Прогулянка вулицями рідного міста», як раніше виглядали вулиці та визначні споруди нашого міста. Відбувся діалог між бібліотекарем та учнями «А чи знаєте ви своє рідне місто?», які дуже пишаються своїм рідним містом. Корисно та приємно провели час.