понеділок, 31 січня 2022 р.

31 січня 1729 року в Стамбулі була видана перша друкована книга з арабським шрифтом

Першою друкованою книгою з арабським шрифтом став тлумачний словник Джаухарі в перекладі на турецьку мову. Цей словник вважається одним з найпопулярніших, і протягом більше тисячі років він не поступався першості. Словник з'явився в другій половині 8 століття і називався «Вінець мови і правильність арабської мови».

Його автор Абу Наср Ісмаїл ібн Хам-од ал-Фарабі ал-Джаухарі включив в нього сорок тисяч словникових статей, в яких дано нормативні форми чистого арабської мови з фіксацією точного вимови і правильного написання слів в правильних формах вживання. Переклад словника на турецький був зроблений видатним діячем культури Ібрагімом Мутеферріком, трансильванським угорцем, який прийняв іслам.

Письменник з Калошвара крім іншого був географом, астрономом, філософом, дипломатом і не останньою особою при дворі султана. 


 

субота, 29 січня 2022 р.


 

 Фото-виставка 

"Згадаймо юність, що горіла в Крутах"

29 січня у Відділі універсальних фондів галузевої та художньої літератури для дорослих відбулася презентація Фото-виставки "Згадаймо юність, що горіла в Крутах". Виставка приурочена до 104-ї річниці бою під Крутами. Відвідувачі бібліотеки мали можливість ознайомитись із фотографіями реконструкції бою, почитати історичні відомості та книги про цю подію.




29 січня 1918 року відбувся бій біля залізничної станції Крути

Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 1000 осіб та складалися з старшин та курсантів старших курсів 1-ої Київської військової школи ім. Б. Хмельницького, що мали бойовий досвід набутий на фронтах Першої світової війни, 115–130 осіб першої сотні Студентського куреня та були озброєні 16 кулеметами та залізничною платформою з гарматою. До них приєдналися добровольці з Вільного козацтва («Курінь смерті»).

Перша сотня Студентського куреня складалася із студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету та учнів старших класів гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства Києва. Командир – старшина Андрій Омельченко.

Очевидно, що основну роль в бою відіграли бійці Київської військової школи ім. Б. Хмельницького – майбутні кадрові офіцери, багато з яких мали бойовий досвід на полях Першої світової війни (як і деякі бійці Студентського куреня).

Більшовицькі сили в районі Крут нараховували близько 6 тис. солдатів та балтійських матросів. У бою безпосередню участь взяли до 3 тис. осіб.

Втрати українців становили за різними даними від 80 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. 

Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі. При цьому, ймовірно, українські війська, відступаючи, забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених (поховань в районі місця бою не виявлено).

У полон до більшовиків під час бою потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків. Розлючені великими втратами «червоні» катували і стратили студентів. Гімназист Пипський перед розстрілом почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», інші студенти його підтримали. Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с. Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.

Бій під Крутами, мав вагоме історичне значення, бо затримав більшовиків на декілька днів, чим дозволив урядові УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) домогтися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті.

четвер, 27 січня 2022 р.

 Пізнавальний кінозал 

"Пам'ятаємо про Крути"

Бій під Крутами став символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежність України. Бібліотекар Єлизарова Н. розповіла про події 29 січня 1918 року. Після цього учні 8а ЗШ №8 переглянули уривки з фільму "Крути 1918". 









 

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. 

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, повідомляє Укрінформ.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа. 

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. 

Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. 


Одеські євреї в черзі за реєстрацією після приходу до міста німецьких і румунських військ. 22 жовтня 1941 р.

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

середа, 26 січня 2022 р.

 Ліричний вечір спогадів

26 січня члени Ради Ветеранів селища 40 років жовтня зібралися біля каміну в теплому дружньому колі. Читали вірші про кохання, згадували молоді роки, улюблені пісні. Серед присутніх було дуже багато поціновувачів старовинних романсів. Ветерани не тільки ділилися своїми знаннями з історії цього жанру, а й самі їх виконували під акомпонемент гітари. Незважаючи на свій поважний вік, романси й досі нікого не лишають байдужими, зачаровуючи душевністю та красою слова. 






26 січня – День бібліотечної полиці

У четверту середу січня кожного року бібліотеки та читачі в соціальних мережах діляться фото своїх книжкових полиць.

Створила День бібліотечної полиці Нью-Йоркська публічна бібліотека, щоб заохотити людей поділитися своєю любов’ю до книг та бібліотек в Інтернеті. Концепція проста – зафіксуйте фотографію книжкової полиці (приватної або місцевої бібліотеки) та поділіться нею з хештегом #БібліотечнаПолиця. 

 Кінопоказ "Крути 1918"

Сьогодні у бібліотеці відбувся кінопоказ до Дня пам'яті героїв Крут. На перегляд завітали члени клубу "Таланти і прихильники", яким було цікаво дізнатися про цю сторінку в історії України. Глядачі подивилися уривки з художнього фільму "Крути 1918", який був знятий на реальних подіях. Щиро співпереживали героям та ділилися своїми думками і враженнями від побаченого.








 

вівторок, 25 січня 2022 р.


 

Вірджинія Вулф

Вірджинія Вулф (у дівоцтві Аделіна Вірджинія Стівен) народилася 25 січня 1882 року в сім'ї відомого літератора Л. Стівена. Батько сам навчав будинку тендітну і вразливу дівчинку. Після його смерті в 1904 році, сім'я переїхала з престижного Кенсингтона в Блумсбері — район у західній частині Лондона. У 1912 році Вірджинія вийшла заміж за історика і економіста Л. Вулфа.

Свій перший роман «Подорож зовні» Вірджинія Вулф опублікувала в 1915 році. Через два роки подружжя Вулф заснували видавництво «Хогарт прес», яке незабаром стало процвітаючим підприємством. Тут письменниця видала всі свої твори, серед яких романи «Ніч і день» (1919), «Кімната Джейкоба» (1922), «Місіс Деллоуей» (1925), «На маяк» (1927), «Орландо» (1928), «Хвилі» (1931), «Роки» (1937), «Між діями» (1941); дві біографії — «флаш» (1933), дві збірки оповідань — «понеділок і вівторок» і «Будинок з привидами» і багато іншого .

У романах Вірджинії Вулф головним є зображення психічних станів, а не конкретних подій. Читач занурюється в думки то одного, то іншого героя, ці внутрішні монологи часто виявляють різні точки зору на одне і те ж подія.

У перші роки другої світової війни Вірджинія Вулф написала свій останній роман «Між діями»; жила вона тоді на віллі в Родмелле (графство Суссекс), куди переїхала з чоловіком з розбомбленого лондонського будинку.

Важко переживаючи військове лихоліття, підірвавши здоров'я колосальним напруженням сил в роботі над романом, Вірджинія Вулф покінчила з собою 28 березня 1941 року.

понеділок, 24 січня 2022 р.

24 січня - Міжнародний день освіти


Від 2019 року після прийняття ООН Резолюції 73/25, щороку 24 січня святкують Міжнародний день освіти. Таким чином відзначається роль освіти для підтримання миру та розвитку. В усьому світі цей день покликаний звернути увагу на актуальні проблеми в галузі освіти.

ООН запрошує всі свої держави-члени та агенції, а також громадські організації, академічні установи, приватний сектор, окремих осіб, громадянське суспільство та інші зацікавлені сторони відзначити цей день.

Європейський комітет профспілок освіти визнає роль освіти у просуванні та захисті мирного та інклюзивного суспільства, а також розпочав свою кампанію «Формування майбутнього Європи з вчителями».

«Освіта – це найпотужніший інструмент для зміни світу. Вона дає дітям сходи, якими вони можуть вибратися зі злиднів, та шлях до перспективного майбутнього», – наголосили в ООН.





неділя, 23 січня 2022 р.

Павло Тичина - яблуневоцвітний геній України

Павло Григорович народився 23 січня 1891 року в селі Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в багатодітній родині церковнослужителя. Навчався в початковій школі, потім в духовній семінарії в Чернігові. Під час навчання співав у семінарському, а згодом у міському хорі.

Уже в 1906 році, коли йому було лише 15 років, почав писати перші твори. А в 1912 в журналі «Літературно-науковий вісник» уперше був надрукований його вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…».

У 1913 році молодий поет вступив до Комерційного інституту та переїхав до Києва. Павло навчався та водночас працював. Був обліковцем Чернігівського губернського земства, підробляв помічником хормейстера в театрі М.Садовського, завідувачем відділу хроніки газети «Нова рада», редактором журналу «Світло».

У 1917 році, коли українці боролися за незалежність, поет також був активним учасником руху за національну свободу. Ці події були відображені у його творах.

У 1923 році поет переїздить до Харкова (на той час столиця України). У різний час поет входив до таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ.

З 1923 по 1934 рік був співредактором журналу «Червоний шлях».

У 1934 році повертається до Києва та поселяється в будинку письменників Роліт.

У 1936-1943 роках очолює Інститут літератури.

У липні 1941 Тичину було евакуйовано з майже 400 академіками та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи. Там Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка.

1943 – 1948 рр. – міністр освіти УРСР.

З 1953 до 1959 був головою Верховної Ради УРСР, заступником голови Ради Національностей.

Життя Павла Тичини обірвалося 16 вересня 1967 року в Києві.

Найвідоміші збірки поезій Павла Тичини:  

  • «Сонячні кларнети» (1918);    
  • «Плуг» (1920); 
  • «Перемагать і Жить»;
  • «Замість сонетів і октав» (1920).
  • «В космічному оркестрі» (1921)
  • «Вітер з України» (1924);  
  • “Перемагать і жить” (1942);
  • “День настане” (1943)
  • “Срібної ночі” (1964)

четвер, 20 січня 2022 р.

До Дня Соборності України

З нагоди Дня Соборності відбулася низка заходів: історична вікторина "Я все про Україну знаю і всі загадки розгадаю", інтерактивна гра "Знайди на мапі України одну з її областей", презентація виставки-міркування «З Україною в серці». Представлені на ній видання надають можливість детально ознайомитись з історичними фактами та передісторією виникнення свята, роз’яснюють значення Соборності в політичному житті сучасної України.

Вивчати, пізнавати минуле й сучасне своєї землі й свого народу – це пізнавати себе. Адже кожен із нас – як зернина на пшеничному полі народу!








 

Міжнародний день обізнаності про пінгвінів

20 січня світова громадськість відзначає екологічне свято в честь одного з найбільш незвичайних птахів в світі - День обізнаності про пінгвінів.

Його мета - підвищити знання людей про пінгвінів, звернути увагу на збереження чисельності та місць проживання цих птахів. Пінгвіни (лат. Spheniscidae) - сімейство морських птахів представники якого добре плавають і пірнають. У сімействі налічується 18 сучасних видів пінгвінів. Найбільший з них - це імператорський пінгвін, його зростання може досягати 120 см, а вага - понад 40 кг. Найменший представник виду - малий пінгвін, який не вище коліна дорослої людини, а його вага не перевищує 2,5 кг.

Пінгвіни мешкають тільки у відкритому морі Південної півкулі: біля берегів Антарктики, Нової Зеландії, південної частини Австралії, в Південній Африці, по всьому узбережжю Південної Америки від Фолклендських островів до Перу, на Галапагоських островах поблизу екватора. Віддаючи перевагу прохолоді, в тропічних широтах пінгвіни з'являються тільки з холодними течіями. Найбільше скупчення особин розташоване в Антарктиці і на прилеглих островах.

«Селяться» пінгвіни, як правило, великими колоніями, що налічують десяток тисяч пар або більше. Тривалість життя цих птахів складає в середньому 25 років.

Зберігати тепло на суші і в воді пінгвінам допомагає товстий шар жиру і водовідштовхувальне пір'я.

Тіло пінгвіна ідеально складене для плавання, а крила, що нагадують плавники, і лапи з перетинками дозволяють йому розвивати в воді швидкість до 10 км / год. Деякі види пінгвінів також вміють пірнати на глибину до 200 метрів. А ось на суші вони не такі «швидкісні». Зате з усіх сучасних пернатих тільки пінгвіни пересуваються «стоячи». Незвичайний і спосіб їх пересування по пухкому снігу - щоб не провалюватися при ходьбі, пінгвіни лягають на живіт і, відштовхуючись крилами і лапами від снігу, ковзають по ньому.

Оскільки пінгвіни водоплавні, то і харчуються вони рибою і ракоподібними, на яких полюють, ковтаючи прямо під водою. А в період линьки (від одного до трьох місяців) ці птахи змушені повністю відмовитися від їжі. Птахи втрачають до половини маси тіла, оскільки беруть енергію з запасів жиру, накопиченого заздалегідь. Деякі види пінгвінів також не їдять і під час висиджування пташенят. Але оскільки самки і самці змінюють один одного, то це допомагає їм не голодувати.

Пінгвіни - чарівні і доброзичливі створіння, вони забавно ходять, витончені і швидкі в воді. У більшості людей вони викликають симпатію і посмішку. Але їх чисельність з кожним роком поступово скорочується, в тому числі і з-за людини. Так, серед 18 видів пінгвінів на початок 21 століття три види визнані на межі вимирання, сім видів знаходяться під загрозою зникнення.

середа, 19 січня 2022 р.

 



Таємні світи Едгара Аллана По

Едгар Аллан По — американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму.

Найвідоміший своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями.

Едгар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. 

Народився 19 січня 1809 року в Бостоні в сім’ї бродячих акторів. Батьки померли, коли йому було всього два роки. Його усиновив заможний купець Джон Аллан. Дитинство Едгара пройшло в обстановці досить багатій. У шість років його віддали на навчання до Лондонського пансіону. Хлопець добре засвоював знання з усіх дисциплін, але найбільше любив уроки англійської мови та літератури.

Потім він вступив до коледжу в США у Ричмонді, а закінчувати освіту Едгара відправили в Вірджинський університет.

З 17 років Едгар почав мандрівне життя. У Бостоні під псевдонімом він надрукував збірку віршів, потім вирішив піти  в армію. У 1827 році Едгар По підписав контракт на 5 років на військову службу, ставши рядовим армії США. У тому ж році, ще перед початком служби, Едгар По надрукував першу поетичну збірку «Тамерлан» тиражем всього в 50 екземплярів. Він підписався псевдонімом Бостонець.


У 1829 році він, дізнавшись про важку хворобу матері, вирішив скористатися нагодою і достроково демобілізувався.

Після повернення йому довелося важко працювати в різних періодичних виданнях, щоб якось протриматися на плаву. Вірші спочатку не приносили особливого успіху, а ось новела «Рукопис, знайдений у пляшці» відразу ж з’явилася на перших сторінках журналів.

Незабаром він переїхав до Філадельфії і вступив редактором в один журнал. Здавалося, життя налагоджувалося. Там він в двох томах випустив свою прозу – «Гротески і арабески». Справжній успіх і популярність прийшли до письменника з поемою «Ворон» (1845). Його відразу ж запросили до престижного журналу, але цей успіх тривав недовго. Журнал швидко збанкрутував, а в 1847 році його дружина померла.

Останні роки життя Едгара По, 1847-1849, були роками метань, напівбожевілля, успіхів, падінь і постійних наклепів. Незважаючи на це, він продовжував писати.

7 жовтня 1849 року він помер.

Найвідоміші твори Едгара По:

  • Золотий жук (1843)

  • Чорний кіт (1843)

  • «Серце виказало» (1843)
  • «Людина натовпу» (1840)
  • Вбивства на вулиці Морг (1841)
  • Падіння дому Ашерів (1839)
  • Вірші: Ворон (1845) та Ельдорадо (1849)


вівторок, 18 січня 2022 р.


 

Алан Александер Мілн - батько Вінні-Пуха


Алан Александр Мілн (18 січня 1882 — 31 січня 1956) — англійський дитячий письменник, творець Вінні-Пуха.

В його книгах віршів «Коли ми були дуже юні» (1924) і «Тепер нам уже шість» (1927) вперше з'явився образ Крістофера Робіна, хлопчика, прототипом якого став син Мілна. Його прозові книжки «Вінні-Пух» (1926) і «Дім на Пуховому узліссі» (1928) розповідають про пригоди плюшевого ведмедика Вінні-Пуха, іграшки Крістофера Робіна.


У 1892—1904 здобув освіту у Вестмінстер-скул та Триніті-коледжі Кембріджського університету. В 1906—1914 рр. був помічником видавця журналу «Панч». Під час служби в армії, коли йшла Перша світова війна, почав писати п'єси. Після поранення у Франції 1919 р. демобілізувався і цілком присвятив себе літературі.

Й у 1913 році бере шлюб із Дороті Дафні де Селінкур, хрещеницею Оуена Сімена, редактора журналу «Панч».

21 серпня 1920 року з'явився на світ син Крістофер Робін. Сценічний успіх п'єси «Містер Пім прийшов». 1921 року виходить друком детектив «Таємниця червоного будинку», 1929 року — збірка віршів для дітей «Коли ми були маленькими».

У 1927 році родина купує Кочфордську ферму та ліс в Англії; 12 грудня — перша публікація глави з «Вінні-Пуха» — у лондонській газеті «Івнінґ Ньюз»; 24 грудня — різдвяна прем'єра глави з «Вінні-Пуха» на радіо «Бі-Бі-Сі». У жовтні 1926 року виходить друком «Вінні-Пух та всі-всі-всі».

У 1931 році з'являється у продажу роман «Двоє», у 1939 році виходить друком «Вибране» з автобіографією «Тепер уже надто пізно».

У 1952 році Мілн переносить інсульт та операцію на мозку; отримує інвалідність і переїжджає до родинного будинку в графстві Іст-Сасекс, Англія.

31 січня 1956 року не стало Алана Александера Мілна.

Крістофер Робін Мілн помер уві сні 20 квітня 1996 року.

понеділок, 17 січня 2022 р.

 Вперше видано перший том роману "Дон Кіхот" М. Сервантеса

«Дон Кіхот» ─ найвпливовіший літературний твір Іспанської Золотої Доби і вважається одним з багатьох найкращих романів взагалі.

Головний герой, Алонсо Кіхано ─ незаможний дворянин, що прочитав багато лицарських романів. Ці романи так ввійшли в його фантазію, що Кіхано став переконаний, нібито він мандрівний лицар. Разом із простим селянином, «зброєносцем» Санчо Пансою, самозваний Дон Кіхот Ламанчський вирушив на пошуки пригод. Дон Кіхот вибрав об'єктом своєї любові Дульсінеї Тобоської — так мандрівний лицар нарік дівчину із сусідньої ферми. «Дульсінея» абсолютно не підозрює про Кіхотові почуття до неї, і практично ні разу не з'являється в романі.

Роман має епізодичну структуру. Хоча він і жартівливого характеру, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. 

Письменник застосовував гру подібних слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота».

Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками», що стосується одного з епізодів, стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.

Роман складається з двох частин, публікація яких розділена десятиліттям. Частина перша була надрукована 17 січня 1605 року, Частина друга — в 1615 році, уже після того як перша частина була неодноразово перевидана в Європі й здобула велику популярність. У другій частині автор глибше розкриває характер свого персонажа, вона менше зосереджена на дії, а більше на роздумах та діалогах.