середа, 18 серпня 2021 р.

 Літературна мозаїка "Україна в моєму серці"

Сьогодні до нашої бібліотеки завітали хлопчики та дівчатка з Центру соціальної підтримки для дітей "Моя родина". Діти залюбки читали вірші про Україну, згадували народні звичаї і традиції українців. Бібліотекарі запропонували зіграти у веселу гру "Зварю тобі борщику". Маленькі відвідувачі з цікавістю готували "справжній" український борщ. Прийнявши участь у інтерактивній грі "Подаруй серце Україні", навчилися робити своїми руками чудові сердечка. 

Доповнював захід огляд книг, які були представлені на книжковій виставці «З Днем народження, Україно!»





Літературно-овочеве рагу «Фрукти & овочі – наші друзі»

Овочі і фрукти завжди займали почесне місце на столах українців.

Немає єдиного пояснення, як овочі отримали свої назви. Деякі були названі за зовнішній вигляд, інші за назвою місця зростання, треті тому, що були на щось схожі і так далі.

Ось декілька прикладів їх походження та цікавих фактів про них.

Сьогодні важко повірити в те, що в свій час цей овоч мав репутацію отруйного. Древні греки, наприклад, вважали, що хто скуштує його, ризикує втратити розум. А нині він — бажаний гість на нашому столі. Це -баклажан.

Капуста походить від латинського слова, що має значення «голова». Її батьківщина — країни Атлантичного узбережжя і Середземноморського узбережжя Європи і Азії. Археологічні розкопки свідчать, що людина почала використовувати цю рослину з часів кам'яного і бронзового віків.. Здавна вона цінилася не тільки як харчова, а ще й як лікарська рослина. Давньогрецький математик Піфагор твердив, що вона підтримує бадьорість і веселий настрій. Він дуже цінував цей овоч та його лікувальні властивості та займався його вирощуванням. Вона використовується в харчовій промисловості, а також у косметиці. Є багато видів капусти: червонокачанна, білокачанна, цвітна.  Цвітну капусту Марк Твен називав капустою, яка закінчила коледж. Броколі американці називають «капустою з університетською освітою».

Чому ж яблуко назвали яблуком? Існує ряд припущень з приводу походження цього слова. Воно є одним з найдавніших назв продуктів і існувало ще за часів праіндоєвропейської мови. У давньоруській мові було слово «ябл'ко», що позначало просто «куля». Існувала вона і в кельтської групи мов, де виглядало як «ablu» - багато дослідників впевнені, що саме звідти була запозичена назва фрукта.

До вашої уваги деякі книги, в назві яких згадуються фрукти, овочі або ягоди.


Огляд літератури для дітей Центру соціальної підтримки для дітей "Моя родина"






 Мандри рідним містом



Василь Герамиюк - гордий поет, аристократ української поезії

Герасимюк Василь Дмитрович - український поет, лауреат Шевченківської премії (2003), народився 18 серпня 1956 р., в гуцульській родині. Його дитинство минуло в с. Прокурава.  

Пробудження інтересу до поетичної творчості й перші поетичні спроби припадають на шкільні роки в Косові. Це був початок 1970-х рр., коли прийшла нова хвиля політичних репресій, що мали покласти край рухові "шістдесятників". У цій атмосфері формувалася творча особистість майбутнього поета.

Закінчив філологічний факультет Київського Університету (1978).

Працював редактором у видавництвах "Молодь" та "Дніпро" (1978–1992).

Від 1992 — ведучий програм редакції літератури Національної радіокомпанії України.

Від 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів "Гранослов".

Від 2011 — ведучий програми "Діалог" на телеканалі Культура.

Від перших віршів до першої поетичної збірки "Смереки" (1982) Герасимюк ішов 10 років і прийшов уже сформованим поетом. Він чинив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття людини й природи. 

1986 у  вийшла друга збірка «Потоки». Такою ж міфопоетикою, але вже більше позаособистісною, живуть у ньому і таємничо-екстатичні гуцульські обряди, багата символіка та скоряюча краса яких сповнювали людське буття святістю, робили причетним до вічності: мало ще де можна бачити так здійснювану високу ритуалізацію неминучих кроків людської долі. 

Третя збірка — «Космацький узір» — з'явилася вже в роки «гласності» (1989); у ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, тамувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами, і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х рр. 

Четверта збірка «Діти трепети» (1991) — може, найдраматичніша у творчій спадщині Герасим'юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об'єктивні і суб'єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України. Ця атмосфера тривог, надій і жадань не могла не відбитися на поетових настроях і рефлексіях.
Вершини свого самовираження — свободи самовираження Герасим'юк сягнув у збірку «Поет у повітрі» (2002). Поет дедалі більше тяжіє до «епічного» розгортання своїх візій, що відповідало б співприсутності в його самопочуваннях багатьох часових і подійних зрізів буття, масштабам його асоціативного поля, просторові уяви.