вівторок, 6 липня 2021 р.

Святкова експозиція «Купальські роси»

                                                     Свято Івана Купала
 Це свято літнього сонцестояння, яке відзначали 24 червня за старим (7 липня – за новим)стилем: midsommar (середина літа) – у шведів, Saint Jeans(Святого Жана) – у французів, flakagajt (день полум’я) – в албанців, sobotka– у поляків, kresu den (вогняний день) – у словенців, Яновден – у болгар, Івана Купала – у східних слов’ян.                                                                                                                      
Це свято символізує народження літнього сонця – Купала. А от де взялося ім’я Іван у язичницького божества Купала, може відповісти історія християнської церкви. Саме у IV столітті н. е. цей день вона проголосила святом народження Івана Хрестителя – предтечі Ісуса Христа. Внаслідок християнізації у святі язичницьке найменування «Купала» поєдналося з християнським «Івана». На території України впродовж багатьох століть купальські звичаї змінювалися, завжди мали локальні відмінності, не скрізь однаково збереглися – найбільше на Поліссі, як одній з архаїчних зон слов’янського світу.


Онлайн - огляд година «Купальські роси»

Іван Купала (Іванова ніч, Іванів день) з легкістю можна називати прадавнім.

Іванов день спочатку був присвячений язичницькому богу Купалі. Але після християнізації Київської Русі назва цього дня доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом.

Івана Купала вважається днем молоді та кохання. Згідно з легендою, в цю ніч грали весілля Купала та Марени, що символізувало поєднання двох стихій – води і вогню, чоловічого і жіночого начал.

В основі купальських обрядів лежать культи вогню, води та рослинності. Купальські вогні – це відгомін культу сонця, купальська вода – символ цілющої сили, папороть – символ щасливої долі, чудодійна роса забезпечувала красу й кохання, а купальське дерево – родючість і щастя.

Обрядові ігри та вірування супроводжувалися купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків і ворожіннями, розкладанням багаття, купанням та обливанням водою.

Купальська ніч вважалася чарівною, тому дівчата у цей час ворожили за допомогою вінків на свою долю. А ще у цю ніч найсміливіші шукали цвіту папороті, яка, вважалося, розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається. За повір'ям, тому, хто встигне зірвати квітку папороті, відкриються заховані скарби, а сам він дістане чудодійну силу та знання. Зірвати таку квітку практично неможливо. Легенди і перекази про цвіт папороті описав Микола Гоголь в оповіданні «Вечір на Івана Купала». А в збірнику матеріалів «Книга усякої всячини» він занотував: «Папороть… цвіте вогняним коляром тільки у ночі на Іванів день, і той хто встигне зірвати цвіт і наважиться вистояти проти всіх примар, які будуть перед ним з’являтися,відшукає скарб».