11 жовтня 2021

 Година спілкування «Без наркотиків хай буде майбуття!»

11 жовтня студенти ЗДПЛ розглянули дуже актуальну  проблему  у сучасному суспільстві – проблему наркоманії. Молодь поміркувала над тим, чим наркоманія шкідлива для людини та  суспільства? Що потрібно зробити, щоб вона зникла? Дуже жвавим був «Мозковий штурм», де приводились аргументи «за» та «проти» вживання наркотиків. Присутні переглянули відеоролики  «Наркоманія – крок у безодню» та «Україна без наркотиків!»  Цікавою була фото-сушка «Зірки та наркотики».









 Франсуа Моріак

Французький письменник, лауреат Нобелівської премії 1952 р. Моріак народився 11 жовтня 1885 року в сім'ї заможних бордоських буржуа. Його предки по материнській лінії були комерсантами, а з боку батька — розбагатілими фермерами, землевласниками. Мати Моріака зосталася вдовою з п'ятьма дітьми, коли майбутньому письменникові не виповнилося й двох років. У Бордо, з трьома братами та сестрою, Моріак прожив до двадцяти років. Брати стали адвокатом, лікарем, священиком. Моріак вступив в університет, який закінчив у ступені магістра з літератури. Потім він переїхав у Париж, вступив у Школу істориків-архівістів, та невдовзі покинув її, захопившись поезією. Ні замолоду, ні у зрілі роки Моріак не прагнув до службової кар'єри. Не любив він і мандрувати, жив то в Парижі, то у своєму маєтку Молаґар, неподалік від Бордо. Був одружений, його син Клод Моріак також став відомим письменником.

Відсутність батька та виховання релігійною матір'ю у замкненому родинному колі Моріак вважав важливим фактором свого становлення. Проблеми гріха та благодаті, спокус духу та плоті хвилювали його з юних літ і відобразилися вже у першій поетичній збірці "Молитви" (букв.: "Руки, складені для молитви" — "Les mains jointes", 1909). 

Після першої збірки з'явилася й наступна — "Прощання з отроцтвом" ("Adieu a l'adolescence", 1911).

У ранніх збірках автор пов'язаний з традицією "католицьких поетів", яку він долає в книгах віршів "Грози"("Orages", 1925) та "Кров Атіса" ("Sang d'Aty", 1940), де відчутний язичницький, тілесний первень. Поезія Моріака справила посутній вплив і на прозу, яка помітно її відтіснила. Славу як романіст Моріак встиг зажити ще до війни, видавши романи "Дитя під ваготою ланцюгів"("L'Enfant charge de chames", 1913) і "Патриціанська тога"("La robe pretexte", 1914).

Перша світова війна вирвала письменника із замкненого світу. Моріак був звільнений від призову до війська за станом здоров'я, але після тривалих клопотів він домігся зарахування у загін Червоного хреста й служив санітаром у Франції та Греції, в Салоніках. Події ці не знайшли безпосереднього відображення ані в його віршах, ані в романах. 

На відміну від багатьох сучасників, Моріак не довіряв суспільному прогресу і тому, що революція може змінити природу людини. В есе, присвячених релігійній "психології — "Життя Расіна" ("Vie de Racine", 1928), "Роман" ("Le Roman", 1928), "Бог і Мамона" ("Dieu et Mammon", 1930), "Страждання та щастя християнина" ("Souffrance et Bonheurdu chretien", 1931), "Життя куса" ("Vie de Jesus", 1936), "У що я вірю" ("Се que je crois", 1962),— шлях спасіння Моріак вбачає в любові, прощенні, божественній благодаті. Однак стосунки Моріака з релігією складалися непросто. 

Помер Франсуа Моріак 1 вересня 1970 року в Парижі.