23 березня 2022

5 письменників, заради яких варто читати сучасну українську літературу


 "Лиш боротись – значить жить!" 

Іван Франко 
 Незважаючи на те, що сучасна українська літературна традиція – явище досить молоде, вона вже достатньо сформована та самобутня. Причин тому чимало, але головна з них – непроста українська історія. Важкі випробування – родючий ґрунт для виникнення генерації талановитих людей і міцних мов кремінь переконань. Далеко не всі наші світила – песимісти, співці "загублених поколінь", є і романтики, й сатирики, і фантасти. Наша воля – найнезламніша в Європі, а слово – "найбронебійніше" у світі!  
Часи змінюються, і замість старих кумирів приходять нові таланти, які можуть перевершити своїх іменитих попередників. Так було у всіх сферах життя й так буде завжди. Те ж саме можна сказати і про літературний процес сьогодні, коли від добре знайомих імен вже не дочекатися нових творів, але усі звертають увагу на новачків, які тільки починають здійматися на літературний Олімп. Українські письменники відходять від радянських стереотипів та різноманітних комплексів, нав’язаних нашою історією і сьогоденням, та творять нову й сучасну літературу. І цей рух відповідає запитам суспільства, яке теж прагне розвиватися та рухатися вперед.
Українська літературна нива дивує з кожним днем все більше і більше. Сучасні письменники живуть в період свободи слова. Вони можуть писати на будь-які теми, правдиво і вільно висловлювати свої справжні погляди на світ, свої думки, почуття, переживання, не переймаючись думкою влади і цензурою.
Визначення «український бестселер» - помилкове, бо великі тиражі хіба що снилися письменникам, котрі сформували обличчя української літератури часів Незалежності.  Василь Шкляр своїм «Чорним вороном» задав найвищу на сьогодні тиражну планку – 300 тисяч проданих копій. Її дотепер не подолав навіть той, кого вважають модним та популярним.
Проте Україна й тут іде особливим шляхом: книжковий простір формують не тиражі, а книга, про яку говорять у культурному середовищі, не завжди потрапляє в інформаційний простір. Ми познайомимо вас з книжками, без яких неможливо уявити актуальну українську літературу. 
І нижче ми представимо вашій увазі твори 5 українських письменників, які потрібно прочитати кожному.  

Андрухович, Юрій Ігорович. Рекреації : роман ; Як ми вбили Пятраса : оповідання / Ю. І. Андрухович. – Х. : Фабула : Ранок, 2017. – 240 с.
Роман-сенсація, роман-легенда... 
Пряна суміш карнавалу, містики, еротики, сповідальної щирості, що часом переходить в нещадне самовикриття, гумору, гротеску та епатажу. Тут миготять тіні Гоголя, Фрейда, Булгакова, Бахтіна, а сама проза — данина "фантастичному реалізму". І все це про те, як четверо молодих українських поетів відправляються в  карпатське містечко на Свято Воскресаючого Духа і виявляються в самій гущі неймовірної фантасмагорії. Цикл оповідань, який увійшов до цієї книжки,— свого роду "захалявна книжечка" молодика, який потрапив в армію на заході "совка"..
Андрухович, Юрій Ігорович. Лексикон інтимних міст : [довільний посібник з геопоетики та космополітики] / Ю. І. Андрухович. – Вид 3-е., випр. й допов. – Чернівці : Meridian Czernowitz : Книги - ХХІ, 2016. – 440 с.
«Лексикон інтимних міст» – найбільший за обсягом твір Юрія Андруховича. Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, з якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди. Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом становлять автобіографічний атлас світу письменника. Крім того, кожна «лексиконна» пригода є чітко вписаною не лише у просторові, а й у часові координати, що дає змогу читачеві здійснити слідом за автором 111 приватно-історичних стрибків від середини 60-х років минулого століття до наших днів. Навряд чи варто очікувати від цього атласу, цього вкрай суб’єктивного «посібника з геопоетики і космополітики» об’єктивних характеристик Києва і Львова, Москви і Варшави, Нью-Йорка і Єнакієвого. Але в ньому напевно можна знайти художньо важливіші речі: атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. А також миттєві спостереження і глибші рефлексії, ліричність і смуток, іронію і сарказм – тобто усе те, завдяки чому наше спілкування зі світом набуває ознак інтимності.

Андрухович, Юрій Ігорович. Коханці Юстиції : параіст. роман : у восьми з половиною серіях / Ю. І. Андрухович. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2018. – 304 с.
«Коханці Юстиції» – паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання. Чого ще треба, щоб читач відчув себе благим і з насолодою усвідомив свою моральну перевагу над нещасними коханцями примхливої Юстиції? Та вже – за старою доброю традицією – й над автором, якому спало на думку увічнити таких пропащих істот.
“Рік 1641 ознаменувався у місті Львові цілим ланцюгом жахливо-прекрасних подій, серед яких цілком видатне місце посіло привселюдне спалення такого собі Альберта Вироземського, особи без громадянства і з вельми туманним соціальним минулим. Точна дата цього дидактичного спектаклю на площі Ринок нині для нас не має значення: у будь-якому разі йдеться про осінь – принаймні як осінь середньовіччя”.
Забужко, Оксана Стефанівна. Тут могла б бути ваша реклама : збірка / О. С. Забужко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 320 с.
Збірка від автора, що не потребує представлення!
«Польові дослідження з українського сексу», що розпочинає збірку, — це один з перших романів у сучасній українській літературі, що відверто описує особисте життя жінки! Був визнаний читачами, за опитуванням 2006 року, "книжкою, яка найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності". Цей твір - своєрідний щоденник особистого життя головної героїні, талановитої української письменниці, яка прагне вирватися з рамок, нав'язаних їй реаліями життя на Батьківщині, та поступово починає бачити те, що саме робить її українкою. Роман перекладено 11 мовами та двічі інсценізовано!
Також до книжки увійшло 9 оповідань, написаних за тридцять і три роки! Серед них — «Сестро, сестро», «Я, Мілена» та інші.

Забужко, Оксана Стефанівна. Музей покинутих секретів : [роман] / О. С. Забужко. – Вид. 6-те. - К. : КОМОРА, 2015. – 832 с.
"Музей покинутих секретів", роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це — сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
Забужко, Оксана Стефанівна. "І знов я влізаю в танк..." : вибрані тексти 2012-2016: статті, есе, інтерв’ю, спогади / О. С. Забужко. – К. : КОМОРА, 2016. – 416 с. 
 Збірка актуальної публіцистики відомої письменниці?-?це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут ідеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.
 

Матіос, Марія. Букова земля : роман-панорама завдовжки у 225 років / М. Матіос. – Вид. 5-те. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020. – 928 с.
Довгоочікуваний новий роман провідної української пись­мен­ниці Марії Матіос «Букова земля» — це пронизлива, глибока і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через перехресні історії п'яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов'язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман-панорама. Географія його подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук — до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна. А обрамленням цього класичного роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року. І як завжди у книжках Марії Матіос, окремим персонажем є мова з її неповторною лексич­ною розкішшю і гуцульським чаром.

Матіос, Марія Василівна. Москалиця : [повість] / М. В. Матіос. – Л. : Піраміда, 2008. – 64, 48 с. : іл. – Назва перекрутки : Мама Маріца-дружина Христофора Колумба /М. Матіос.
Москалиця. Немає межі жіночій винахідливості в час смертельної небезпеки. Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір. Немає людини, здатної розгадати жінку, що тримає свою таємницю впродовж життя, як тримає власну честь… Кожна жінка могла би створити свою галерею подібних істин. Проте Марія Матіос у повісті «Москалиця» відстоює саме таку філософію. Мама Маріца - дружина Христофора Колумба. Марія Матіос укотре не щадить свого читача: більш трагічного сюжету, ніж той, що його пропонує письменниця в повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», мабуть, важко буде відшукати в світовій літературі. Цього разу вона вдалась до однозначно татуйованої теми, яка проте, не викликає й тіні відрази чи неприйняття. Письменниця викладає сюжет так, ніби балансує лезом бритви, боячись поранитись самій і боячись поранити читача. Проте без сліз тепер не обійдеться. Оповідь Марії Матіос про бездонність материнської любові співмірна хіба що з грецькою трагедією чи народним епосом.

Матіос, Марія Василівна. Черевички Божої Матері : вирвана сторінка з буковинської саги : повість / М. В. Матіос. – Л. : Піраміда, 2018. – 208 с.
Нова повість письменниці – це трагічна буковинська історія червня-липня 1941 року, в якій і справді нема пересичення правдою.
Іванка Борсук – головна героїня книжки, що перекочувала зі сторінок повісті «Москалиця», у свої дванадцять рочків розуміє найголовніше: що є Добро і що є Зло.
Бездоганне знання народ-них традицій і гуцульських вірувань, людської психології та історичних фактів і на цей раз дозволили Марії Матіос відтворити особливу драму людини ХХ століття на території, яку історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями». 

Матіос, Марія Василівна. Майже ніколи не навпаки : сімейна сага в новелах / М. В. Матіос. – Вид. 2-ге. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. – 192 с.
…Усе нарешті знаходить своє місце в призначеному часі та просторі… Сімейна сага Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, майстерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому роману — «Солодка Даруся», який визнано найкращою художньою книжкою останнього українського 15-річчя. Зачарований бездоганним стилем нового роману читач дещо спантеличений гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотири — як рідні — брати». А «Гойданка життя» остаточно переконає, що майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше… Теза письменниці про те, що «важить не час, а людина в обставинах часу», розкривається через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Австро-Угорської монархії, Першої світової війни та першої третини XX століття. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, «багатоярусний» сюжет, ненав'язливі роздуми над вічною дилемою Любові — Ненависті, Гріха — Спокути, дивовижне мовне багатство — ці неодмінні атрибути стилю Марії Матіос спонукають до глибокого думання, неприхованого захоплення й викликають потребу занурюватися в багатоликий і колоритний світ письменницької уяви й реальних знань. Кожен персонаж цієї небуденної драми має беззаперечне алібі, неопротестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою чи писаним законом. Закони честі вступають у суперечку із законами серця. І тому майже ніколи не є навпаки. А є саме так…

Винничук, Юрій Павлович. Вілла Деккера : роман / Ю. П. Винничук. – Х. : Фабула, 2021. – 304 с.
 
Як і властиво Юрію Винничуку, «Вілла Деккера» віртуозно балансує на межі ретродетективу й політичного трилера — так само, як герої книжки балансують у невизначеному межичасі буквально за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного Львова, соковита мова, кримінальні та любовні інтриги — усе це читач знайде в новому романі визнаного майстра.
Винничук, Юрій Павлович. Танґо смерті : роман / Ю. П. Винничук. – Х. : Фоліо, 2013. – 384 с.
 «Танґо  смерті» — про міжвоєнний і воєнний Львів, Вавилон ХХ століття, що в ньому приятелюють четверо хлопців: українець, поляк, єврей і німець, чиї матері – вдови воїнів, розстріляних під Базаром. Вони батярують, закохуються, багато регочуть і швендяють рідним містом, шукають роботу, але – і себе також. Вони дорослішають тоді, коли Європа вже приречена. І на зміну тяжкому вивченню їдишу і такому трагікомічному вступу в ОУН прийдуть труднощі значно серйозніші – перші совіти й німецька окупація, війна і неможливе здавалось би на цих теренах Шоа.
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літературі. Але манера письма у цьому романі – це такожі новий Винничук із захоплюючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в’язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, але живеш у ній.
 

Винничук, Юрій Павлович. Лютеція : [роман] / Ю. П. Винничук. – Х. : Фоліо, 2017. – 320 с.
 
Роман «Лютеція» – черговий постмодерний витвір Юрія Винничука з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. Автор зупиняється, як колись Данте, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича. Таємничу Лютецію, дівчину зі снів, розшукують герої роману. На перепоні цих пошуків стоїть не менш таємнича організація, члени якої носять імена карт. А десь поза цим світом триває Велика Битва, звістки про яку приносять ціною свого життя мужні Листарі, до яких належить і Лютеція.
Винничук, Юрій Павлович. Аптекар : [роман] / Ю. П. Винничук. – К. : Довженко Букс, 2017. – 320 с.
 
Події нового роману Юрія Винничука "Аптекар" відбуваються у 1646-1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі - у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники. Фантазійні описи звучать як реальні, авторська вигадка відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Ю. Винничука - це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві майстра вишуканих стилізацій. Автор знову дивує тим, що новий роман, який поєднує у собі метафоричність і гострий сюжет, не схожий на жоден попередній. Хоча окремі натяки й алюзії єднають його з "Танґом смерті".

Шкляр, Василь Миколайович. Залишенець. Чорний ворон : [роман] / В. М. Шкляр . – Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2011. – 384 с.
 
Події розгортаються у 1921 році на тлі переваги російських військ над армією УНР. Та святкувати перемогу їм зарано, адже було ще чимало українців, які цінували свободу і мали лиш одну мету: «Воля України або смерть!».
Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам`яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.
 
Шкляр, Василь Миколайович. Маруся : роман / В. Шкляр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 318 с.
 
Вона народилася для щастя. Але постала до боротьби за волю! Коли Червона армія почала палити села, коли три її брати загинули у боях з радянськими військами, тендітна Маруся взяла до рук зброю і стала отаманом козацького загону. Вона була надзвичайно вродлива і надзвичайно небезпечна, вона не жаліла ворогів і рятувала своїх людей, ризикуючи власним життям. Вона вміла любити і ненавидіти. Та чи зуміє коханий Мирон врятувати її від помсти більшовиків? Чи буде їхнє кохання сильнішим за смерть? Над цим романом автор працював п’ять років. Як і в «Чорному вороні», тут за кожною подією стоїть історичний факт. Бойовий шлях отаманші Марусі тісно переплітається з героїчно-трагічною долею Української Галицької армії, яка наприкінці літа 1919 року визволила Київ від московсько-більшовицьких окупантів, проте волею злого фатуму опинилася на межі цілковитої загибелі.

Шкляр, Василь Миколайович. Троща : роман / В. М. Шкляр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 416 с.
 
«Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше. Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…
Шкляр, Василь Миколайович. Ключ : роман / В. М. Шкляр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 256 с. 
 
Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися…


 #скануйтачитай
#письменникикоронованісловом


 #цитатадня


 #вічнакласика

жаби