четвер, 31 березня 2022 р.


                                                                      #цитатадня


                                                              #скануйтаслухай


 #скануйтачитай

Майстер клас Чарівні квіти 3 частина

Пропонуємо третю частину нашого майстер класу «Чарівні квіти»

Сьогодні  вчимося вишивати стрічками квітку соняшника, а допоможе нам в цьому читачка нашої бібліотеки Карплюк Валентина.

 Навчитись вишивати стрічками дуже просто! Це значно простіше ніж здається!

 Долучайтеся, буде цікаво!

 Для створення квітів нам потрібно:

будь яка тканина

атласні або шовкові стрічки різних кольорів

ножиці

голка з великим вушком

гарний настрій

 

#МайстеркласБібліотека2

#КлубБерегиня

середа, 30 березня 2022 р.

Феномен сучасної жіночої прози


 "Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б просто.
Та саме вона, коли триматись її послідовно,
й робить літературу небезпечною професією – як у альпініста або водолаза…" 
                                                                                                                              Оксана Забужко
Проза й поезія сучасних українських письменниць демонструє відкритість до інтерпретації різноманітних істин буття, глибоке проникнення в онтологію сучасного світу, являє собою давню інтелектуальну традицію, започатковану такими яскравими постатями української літератури ХІХ століття, як Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Христя Алчевська, Наталя Кобринська та багатьма іншими авторками означеного літературного періоду.
Від часів "чоловічої" літератури XIX століття, в якій жіночі ролі замикались на образах покритки, наймички, повії, бурлачки, сварливої баби, "жіноча ідея" пройшла досить довгий шлях через ранній модернізм зламу століть (образ жінки-царівни або й просто "людини" у прозі О.Кобилянської чи "одержимої" інтелектуалки у Лесі Українки) та еміграційну українську літературу (Д.Гуменна). Жіноча проза початку XXI століття, особливо публіцистично активна, в чомусь продовжує ці соціально-феміністичні тенденції, але здебільше вже відходить від них.    
   Термін "жіноча література" є досить проблематичним, оскільки саме його існування випливає з питання про те, чи означує стать літературна творчість. Типовою в цьому випадку є пропозиція поділити літературу на "добру" й "погану", а не на "чоловічу" й "жіночу". Причиною неприйняття терміну "жіноча проза" є насамперед традиційно закріплене в патріархальній культурі значення "жіночості" як "меншовартості".
         Активний прихід  жінок-авторів у літературу останніми роками став справді помітним явищем культурного життя.  Фахівці відзначають бум жіночої української прози. Так звана "нова хвиля" української жіночої прози, що почала розвиватись із 90-х років минулого століття, представлена творами яскравих і оригінальних авторок : О.Забужко, С.Йовенко, Г.Пагутяк, С.Майданської, І.Жиленко, Є.Кононенко, М.Матіос, О.Пахльовської, Н.Околітенко, М.Ломонос, Н.Тубальцевої та ін. Одним із провідних мотивів цієї літератури стала побудова образу нової жінки, проблема жіночої суб'єктивності у пострадянському просторі, вона різножанрова й полістилістична. У світоглядному плані  тексти єднає принцип репрезентації  жіночої суб’єктивності, виявлення глибинних механізмів істинності людського існування. Особливо цікавими творами, у яких порушується означена проблематика, є твори О. Забужко, І. Карпи, Є. Кононенко, Н. Сняданко. У них наявні потужні авторські рефлексії щодо недавнього радянського минулого, актуалізований національний дискурс (найбільш гостросюжетні пункти української історії, національні травми, проблеми формування нової європейської ідентичності, входження України в світовий глобальний культурний процес). Окремі автори є творцями локальних міських текстів. Так, Є. Кононенко творить своєрідну «київську сагу», Н. Сняданко – «галицьку». Розвиток інтелектуального письма простежується у прозі О. Забужко, Н. Зборовської, С. Майданської, Г. Пагутяк. За стилістичними тенденціями ці тексти наближені до європейського жіночого екзистенціального роману. Авторефлексивне письмо Т. Малярчук, Н. Сняданко, І. Карпи засвідчує процес пошуку ідентичності новим літературним поколінням, самоаналіз і перспективи розвитку жіночої прози в наступні кілька десятиліть. Динамізм сюжетного розвитку, карколомність інтриги, політичні й соціальні алюзії – ознаки вправного оволодіння жанрами масової літератури (детектив, роман-фрістайл) у творчості М. Гримич, М. Меднікової, С. Поваляєвої та ін.
Багато нових імен, які стали окрасою сучасної української літератури, відкрив конкурс "Коронація слова": Ірен Роздобудько, Марія Матіос, Марина Гримич, Корній Дара, Талан Світлана, Дашвар Люко та інші. З деякими з них хочеться познайомити читача.
 

Дашвар, Люко. Покров : [роман] / Л. Дашвар. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 384 с. 
 
Романи Люко Дашвар незмінно мають успіх у читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця… Ніч проти 30 листопада 2013 року багато чого змінює і в житті країни, і в долі киянки Мар’яни Озерової. Після розміреного напівсонного існування дівчина опиняється у вирі подій і несподіваних зустрічей: виснажливі чергування на Майдані, зникнення коханої людини та пошуки нащадків у сьомому коліні славного козака Яреми Дороша, яких прокляла його дружина — зарозуміла шляхтянка Станіслава. Та чи не даремні пошуки? Адже перед цими щасливцями постає непростий вибір — незліченні скарби, що їх мають успадкувати від свого предка, чи кохання і воля…
 
Майданська, Софія. Провідна неділя : повісті / С. Майданська. – К. : Факт, 2007. – 112 с. 
 
До книжки увійшли три повісті - "Провідна неділя", "По той бік студеного плину" та "Баркарола"  відомої письменниці і поетки Софії Майданської. Вони різні за тематикою, але їх об'єднує любовне ставлення до життя, мудра увага, прониклива спостережливість авторки.
Талановита й майстерна письменниця розповідає три історії - про кохання й повернення до рідного міста, про зламані, жорстокі й щасливі долі, про родинні зв'язки й позачасові зустрічі із власним дитинством. У цих світлих оповідях читач знайде і розраду, і науку, і відпочинок для душі.

Поваляєва, Світлана Вадимівна. Бардо online / С. В. Поваляєва. – Х. : Фоліо, 2009. – 288 с.
 
Коли ти живеш, життя видається тобі дуже реальним, єдино реальним, а смерть  нереальною. Коли ти помираєш, твої переживання видаються тобі дуже реальними, а життя стає чимось нереальним. Насправді все це  різні види бардо. Бардо — це тибетське слово, котре можна перекласти як «проміжне місце» або «перехідний стан». Бар означає «між», а до  «місце» або «острів». Терміном «бардо» визначають послідовні стадії переживання процесу втілення і переродження. Стану бардо не існує поза нами. Його зміст – це наше переживання. Не думайте, що ви буваєте в бардо лише у якісь певні періоди. Весь всесвіт  сансара та нірвана  перебуває в бардо. Від самого моменту занурення в сон і до повного пробудження ми знаходимося на території бардо. Допоки ми у полоні прив’язаності до «я», ми в бардо.
Малярчук, Таня. Забуття : роман / Т. Малярчук. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2016. – 256 с.
 
Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.
Роман став переможцем літературної премії "Книга року ВВС" у 2016 році.
 

Пагутяк, Галина Василівна. Захід сонця в Урожі : романи, повісті, оповідання та новели / Г. Пагутяк. – Вид. 2-е, переробл. і допов. – Л. : Піраміда, 2007. – 368 c.
 
Галина Пагутяк — яскрава письменниця нової літературної генерації, безсумнівний майстер сучасної української прози. За глибиною відтворення людських почуттів та національної автентичності її без ваган^ ня можна назвати спадкоємицею Ольга Кобилянської. І це про Галину Пагутяк, письменницю таємничу й загадкову, співають у відомій пісні «Вона». Галині Пагутяк властиві фантастично-символічна манера письма, прорив до «вигаданого світу», потяг до містики та безнастанних пошуків спасіння людської душі у жорстокому світі, тому багато її творів сповнені тугою за Садом. Уперше вибрані твори письменниці «Захід сонця в Урожі» вийшли у світ 2003 р. і давно вже стали раритетом, тому й назріло доповнене перевидання книги.
 
Роздобудько, Ірен. Прилетіла ластівочка : роман / І. Роздобудько. – К. : Нора-Друк, 2018. – 304 с.
 
Наприкінці ХХ століття в США, в будинку для літніх людей, помирає дивний пацієнт з прізвищем, яке американцям важко вимовити – Леонтович. Хто ця людина? Він називав себе братом відомого українського композитора – справжнього автора різдвяної пісні, відомої в світі під назвою Carol of the Bells. Чому авторство цієї чудової мелодії приписують іншій людині?
Вперше твір, який називається “Щедрик”, написаний українським композитором Миколою Леонтовичем, був виконаний у 1916 році в Києві. Після російської революції 1917 року Україна заявила про свою незалежність, але зазнала поразки у війні з більшовицькою Росією, і в Україні надовго запанувала радянська влада. У 1921 році композитора Леонтовича вбили чекісти у будинку його батька за загадкових обставин.
Авторка роману “Прилетіла ластівочка” запрошує читача дізнатися правду про знамениту мелодію і висуває свою версію загадкового вбивства геніального українського композитора.

Матіос, Марія Василівна. Приватний щоденник. Майдан. Війна... / М. Матіос. – Л. : Піраміда, 2015. – 356 с.
 
"Приватний щоденник", мабуть, найочікуваніша книжка Марії Матіос, якою відома українська письменниця "загартовує правдою" про ексклюзивні події Майдану та триваючої війни, учасником чи свідком яких вона була. Це свого роду хроніка, що починається з кінця 2013-го і до середини літа 2015-го року. І крізь цю призму письменниця дуже зворушливо і дуже чуттєво описує маленькі історії українських родин, життя яких болючими втратами та глибокими ранами назавжди змінив Майдан...змінила війна... А ще - свої історії "про конкретні битви за дуже конкретних людей". У час," коли музи здебільше мовчать, а говорить зброя", Марія Матіос розпочинає "особисту війну і боротьбу" за "кожну конкретну людину" - боротьбу за свою Націю. У найдраматичніші та найкривавіші дні Майдану вона боронить Націю від звірств Беркута та ошаленілих тітушок; у київському СІЗО, судах, лікарнях, госпіталях, у солдатських траншеях та бліндажах, у розгромлених містечках та селах Донбасу - вона захоплюється Її мужністю, благородством та гідністю. А в дні глибокої скорботи та дні світлої радості надії вона просто тримає свою Націю за руки, втирає Їй сльози, "передаючи своє тепло і співчуття"...

Кононенко, Євгенія. Кат : [новели] / Є. Кононенко. – Л. : Вид-во Анетти Антоненко, 2014. – 124 с. 
 
У новій книзі Євгенії Кононенко об’єднано новели й мініатюри, так чи інак дотичні до теми творчості й книжок. Це не спогади, а специфічний досвід письменниці, яка знає таємниці, як зачинаються, народжуються і живуть власним життям тексти. Як до цього ставляться ті, хто поряд, і ті, хто далеко. Чи справді літературний текст може вбити? І чи може він урятувати? І чи може спасти? "Кат" - це збірка з шести оповідань та "Письменницьких замальовок", яка попри свою загрозливу назву, не багата на жахіття та насильство. Така книжка насичена іронічною констатацією життєвих фактів. Українське буття презентоване у різних часових вимірах: радянська доба, незалежність України і те, що називають, сучасністю. Бурхливі та водночас пасивні роки, непередбачувані для більшості українців.Символічно, що відкривається з оповідання "Шевченківський урок", нібито до 200-річчя народження Кобзаря збірка. Це доволі весела розповідь про шкільну вчительку Людмилу Гнатівну, що б’ється з вітряними млинами (тобто з учнівськими інтерпретаціями віршів Шевченка). Як гадає вчителька, "в кожній культурі є сакрум, який не припускає профанума! І в нашій культурі це Шевченко! Його навіть політики з партії регіонів бояться". Тож кожна спроба учнів призвичаїти величного Кобзаря до повсякденних реалій закінчується тотальним обуренням Людмили Гнатівни.
 

Денисенко, Лариса. Калейдоскоп часу / Л. Денисенко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 320 с.
 
Збірка оповідань, щo дозволять по-іншому поглянути на світ! Люди люблять прив'язуватися до інших людей та речей. Але понад усе люди люблять прив'язуватися до часу та віку. Усім нам хочеться, щоб наші історії закінчувалися щасливо та розпочиналися інші. Саме про стосунки з часом та віком йдеться в цій збірці, котра містить легкі та іронічні оповідання та комедійну драму «24:33:42».

Демська, Леся Мар’янівна. Жінка з мечем : роман / Л. М. Демська. – Л. : Піраміда, 2005. – 180 с.
 
Роман Лесі Демської «Жінка з мечем» написаний не у традиційному для письменниці стилі. Відмовляючись від містичного елементу, авторка надає перевагу класичній «історії з життя». Втрачене кохання, успіх жінки-художниці, поламані долі, інтриги колег та фатальність непродуманих вчинків – створюють яскраве психологічне тло сюжету, а детективне розслідування надає твору настроїв авантюрного роману. Що більше людина дозволяє комусь вирішувати за себе, то вищою стає ціна за добровільну відмову від свободи власного вибору.

Забужко, Оксана Стефанівна. "І знов я влізаю в танк...": вибрані тексти 2012-2016: статті, есе, інтерв’ю, спогади / О. С. Забужко. – К. : КОМОРА, 2016. – 416 с.
 
Нова збірка актуальної публіцистики відомої письменниці- це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут ідеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.
Андрухович, Софія. Фелікс Австрія : роман / С. Андрухович. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2015. – 296 с.
 
Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
«Фелікс Австрія» – другий роман української письменниці, перекладачки та публіцистки Софії Андрухович, який вперше побачив світ 2014 року. Книжка стала справжнім бестселером в Україні. 
«Фелікс Австрія» перекладено німецькою, польською, чеською, угорською, хорватською, французькою мовами; книжка стала лауреатом багатьох українських та закордонних премій та отримала чимало відзнак та нагород.
 

Гримич, Марина Віллівна. Клавка: роман / М. В. Гримич. – К. : Нора-Друк, 2019. – 336 с. 
 
Дія роману Марини Гримич «Клавка» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів  колег по перу, сусідів по дому  нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації  хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління. Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника  між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту. Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира – це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.
Вдовиченко, Галина. Маріупольський  процес : роман / Г.  Вдовиченко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 288 с. 
 
Усе як на війні: втрати, біль, знову втрати… Роману й Ользі судилися не найкращі часи для зустрічі. Полонений укр і сепаратистка – чи є гостріша суперечність у подіях літа 2014 року? Але безодня, яка здавалася нездоланною, поступово щезає. Бо в житті існує щось набагато важливіше за ненависть…


                                                             #цитатадня


                                                            #скануйтаслухай

вівторок, 29 березня 2022 р.

 Все буде Україна. Бібліотека і в хороші і скрутні часи завжди поряд зі своєю громадою. 24 березня працівники всевікової бібліотеки №2 «ДіМ» провели майстер-клас «Весела бджілка» для діточок міста. Бібліотекарі  ознайомили  малечу з приказками та прислів’ями про бджіл, відгадували загадки про природу та навколишній добрий світ. Проявивши фантазію учасники цього дійства створювали свою власну «Веселу бджілку» настрою.

 Далі буде. І ми ще не одну годину проведемо разом створюючи красу.

#МайстеркласБібліотека2











 


 #скануйтачитай
#письменникикоронованісловом


                                                                  #цитатадня


 #вічнакласика

пʼятниця, 25 березня 2022 р.

 

                          Книжкова замальовка

       Читаємо разом книгу Тетяни Руменко

               « Магічна зброя панчохоїдів»

 Читай цікаву історію про дивовижний світ панчохоїдів!

Ти про нього нічого не знав, і це страшенна несправедливість – еге ж?

Але дива бувають: ця повість у твоїх руках – мерщій читай. Захоплюйся карколомними пригодами друзів – бешкетників, разом з ними розплутуй клубок інтриг і обманів, перемагай злі сили, рятуй світи людей і панчохоїдів.







Майстер клас "Чарівні квіти" 2 частина

Пропонуємо другу частину нашого майстер класу «Чарівні квіти»

На цей раз ми будемо робити нарцис з фоамірану ,разом із чарівною читачкою нашої бібліотеки Карплюк Валентиною.

 Виготовляти квіти з фоамірану  просто і дуже цікаво, а для дітей це чудовий спосіб провести час і зробити щось приємне для себе чи для близьких.

Такими квітами  можна прикрасити будь яку кімнату, або зробити  приємний подарунок для мами.

Долучайтеся, буде цікаво!

 


Для створення квітів нам потрібно:

фоаміран трьох кольорів

пастель жовтого кольору

флористична стрічка

гарячий клей

ножиці

гарний настрій

 

#МайстеркласБібліотека2
#КлубБерегиня

четвер, 24 березня 2022 р.

Всеукраїнський тиждень читання 2022

Запрошуємо наших читачів приєднатися до Всеукраїнського тижня дитячого читання 2022





#Всеукраїнський _тиждень _дитячого _читання


 

Книжкова вікторина для дітей


 Життя з книгами — у сто разів цікавіше та яскравіше! Друже, а Ти любиш читати? Якщо так, то ця вікторина — якраз для Тебе!
Я підібрав запитання, які точно сподобаються юним книголюбам. Знайди вірну відповідь https://learningapps.org/watch?v=per91ydk522 .


 #скануйтаслухай


 #скануйтачитай

середа, 23 березня 2022 р.

5 письменників, заради яких варто читати сучасну українську літературу


 "Лиш боротись – значить жить!" 

Іван Франко 
 Незважаючи на те, що сучасна українська літературна традиція – явище досить молоде, вона вже достатньо сформована та самобутня. Причин тому чимало, але головна з них – непроста українська історія. Важкі випробування – родючий ґрунт для виникнення генерації талановитих людей і міцних мов кремінь переконань. Далеко не всі наші світила – песимісти, співці "загублених поколінь", є і романтики, й сатирики, і фантасти. Наша воля – найнезламніша в Європі, а слово – "найбронебійніше" у світі!  
Часи змінюються, і замість старих кумирів приходять нові таланти, які можуть перевершити своїх іменитих попередників. Так було у всіх сферах життя й так буде завжди. Те ж саме можна сказати і про літературний процес сьогодні, коли від добре знайомих імен вже не дочекатися нових творів, але усі звертають увагу на новачків, які тільки починають здійматися на літературний Олімп. Українські письменники відходять від радянських стереотипів та різноманітних комплексів, нав’язаних нашою історією і сьогоденням, та творять нову й сучасну літературу. І цей рух відповідає запитам суспільства, яке теж прагне розвиватися та рухатися вперед.
Українська літературна нива дивує з кожним днем все більше і більше. Сучасні письменники живуть в період свободи слова. Вони можуть писати на будь-які теми, правдиво і вільно висловлювати свої справжні погляди на світ, свої думки, почуття, переживання, не переймаючись думкою влади і цензурою.
Визначення «український бестселер» - помилкове, бо великі тиражі хіба що снилися письменникам, котрі сформували обличчя української літератури часів Незалежності.  Василь Шкляр своїм «Чорним вороном» задав найвищу на сьогодні тиражну планку – 300 тисяч проданих копій. Її дотепер не подолав навіть той, кого вважають модним та популярним.
Проте Україна й тут іде особливим шляхом: книжковий простір формують не тиражі, а книга, про яку говорять у культурному середовищі, не завжди потрапляє в інформаційний простір. Ми познайомимо вас з книжками, без яких неможливо уявити актуальну українську літературу. 
І нижче ми представимо вашій увазі твори 5 українських письменників, які потрібно прочитати кожному.  

Андрухович, Юрій Ігорович. Рекреації : роман ; Як ми вбили Пятраса : оповідання / Ю. І. Андрухович. – Х. : Фабула : Ранок, 2017. – 240 с.
Роман-сенсація, роман-легенда... 
Пряна суміш карнавалу, містики, еротики, сповідальної щирості, що часом переходить в нещадне самовикриття, гумору, гротеску та епатажу. Тут миготять тіні Гоголя, Фрейда, Булгакова, Бахтіна, а сама проза — данина "фантастичному реалізму". І все це про те, як четверо молодих українських поетів відправляються в  карпатське містечко на Свято Воскресаючого Духа і виявляються в самій гущі неймовірної фантасмагорії. Цикл оповідань, який увійшов до цієї книжки,— свого роду "захалявна книжечка" молодика, який потрапив в армію на заході "совка"..
Андрухович, Юрій Ігорович. Лексикон інтимних міст : [довільний посібник з геопоетики та космополітики] / Ю. І. Андрухович. – Вид 3-е., випр. й допов. – Чернівці : Meridian Czernowitz : Книги - ХХІ, 2016. – 440 с.
«Лексикон інтимних міст» – найбільший за обсягом твір Юрія Андруховича. Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, з якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди. Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом становлять автобіографічний атлас світу письменника. Крім того, кожна «лексиконна» пригода є чітко вписаною не лише у просторові, а й у часові координати, що дає змогу читачеві здійснити слідом за автором 111 приватно-історичних стрибків від середини 60-х років минулого століття до наших днів. Навряд чи варто очікувати від цього атласу, цього вкрай суб’єктивного «посібника з геопоетики і космополітики» об’єктивних характеристик Києва і Львова, Москви і Варшави, Нью-Йорка і Єнакієвого. Але в ньому напевно можна знайти художньо важливіші речі: атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. А також миттєві спостереження і глибші рефлексії, ліричність і смуток, іронію і сарказм – тобто усе те, завдяки чому наше спілкування зі світом набуває ознак інтимності.

Андрухович, Юрій Ігорович. Коханці Юстиції : параіст. роман : у восьми з половиною серіях / Ю. І. Андрухович. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2018. – 304 с.
«Коханці Юстиції» – паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання. Чого ще треба, щоб читач відчув себе благим і з насолодою усвідомив свою моральну перевагу над нещасними коханцями примхливої Юстиції? Та вже – за старою доброю традицією – й над автором, якому спало на думку увічнити таких пропащих істот.
“Рік 1641 ознаменувався у місті Львові цілим ланцюгом жахливо-прекрасних подій, серед яких цілком видатне місце посіло привселюдне спалення такого собі Альберта Вироземського, особи без громадянства і з вельми туманним соціальним минулим. Точна дата цього дидактичного спектаклю на площі Ринок нині для нас не має значення: у будь-якому разі йдеться про осінь – принаймні як осінь середньовіччя”.
Забужко, Оксана Стефанівна. Тут могла б бути ваша реклама : збірка / О. С. Забужко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 320 с.
Збірка від автора, що не потребує представлення!
«Польові дослідження з українського сексу», що розпочинає збірку, — це один з перших романів у сучасній українській літературі, що відверто описує особисте життя жінки! Був визнаний читачами, за опитуванням 2006 року, "книжкою, яка найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності". Цей твір - своєрідний щоденник особистого життя головної героїні, талановитої української письменниці, яка прагне вирватися з рамок, нав'язаних їй реаліями життя на Батьківщині, та поступово починає бачити те, що саме робить її українкою. Роман перекладено 11 мовами та двічі інсценізовано!
Також до книжки увійшло 9 оповідань, написаних за тридцять і три роки! Серед них — «Сестро, сестро», «Я, Мілена» та інші.

Забужко, Оксана Стефанівна. Музей покинутих секретів : [роман] / О. С. Забужко. – Вид. 6-те. - К. : КОМОРА, 2015. – 832 с.
"Музей покинутих секретів", роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це — сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
Забужко, Оксана Стефанівна. "І знов я влізаю в танк..." : вибрані тексти 2012-2016: статті, есе, інтерв’ю, спогади / О. С. Забужко. – К. : КОМОРА, 2016. – 416 с. 
 Збірка актуальної публіцистики відомої письменниці?-?це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут ідеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.
 

Матіос, Марія. Букова земля : роман-панорама завдовжки у 225 років / М. Матіос. – Вид. 5-те. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020. – 928 с.
Довгоочікуваний новий роман провідної української пись­мен­ниці Марії Матіос «Букова земля» — це пронизлива, глибока і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через перехресні історії п'яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов'язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман-панорама. Географія його подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук — до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна. А обрамленням цього класичного роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року. І як завжди у книжках Марії Матіос, окремим персонажем є мова з її неповторною лексич­ною розкішшю і гуцульським чаром.

Матіос, Марія Василівна. Москалиця : [повість] / М. В. Матіос. – Л. : Піраміда, 2008. – 64, 48 с. : іл. – Назва перекрутки : Мама Маріца-дружина Христофора Колумба /М. Матіос.
Москалиця. Немає межі жіночій винахідливості в час смертельної небезпеки. Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір. Немає людини, здатної розгадати жінку, що тримає свою таємницю впродовж життя, як тримає власну честь… Кожна жінка могла би створити свою галерею подібних істин. Проте Марія Матіос у повісті «Москалиця» відстоює саме таку філософію. Мама Маріца - дружина Христофора Колумба. Марія Матіос укотре не щадить свого читача: більш трагічного сюжету, ніж той, що його пропонує письменниця в повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», мабуть, важко буде відшукати в світовій літературі. Цього разу вона вдалась до однозначно татуйованої теми, яка проте, не викликає й тіні відрази чи неприйняття. Письменниця викладає сюжет так, ніби балансує лезом бритви, боячись поранитись самій і боячись поранити читача. Проте без сліз тепер не обійдеться. Оповідь Марії Матіос про бездонність материнської любові співмірна хіба що з грецькою трагедією чи народним епосом.

Матіос, Марія Василівна. Черевички Божої Матері : вирвана сторінка з буковинської саги : повість / М. В. Матіос. – Л. : Піраміда, 2018. – 208 с.
Нова повість письменниці – це трагічна буковинська історія червня-липня 1941 року, в якій і справді нема пересичення правдою.
Іванка Борсук – головна героїня книжки, що перекочувала зі сторінок повісті «Москалиця», у свої дванадцять рочків розуміє найголовніше: що є Добро і що є Зло.
Бездоганне знання народ-них традицій і гуцульських вірувань, людської психології та історичних фактів і на цей раз дозволили Марії Матіос відтворити особливу драму людини ХХ століття на території, яку історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями». 

Матіос, Марія Василівна. Майже ніколи не навпаки : сімейна сага в новелах / М. В. Матіос. – Вид. 2-ге. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. – 192 с.
…Усе нарешті знаходить своє місце в призначеному часі та просторі… Сімейна сага Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, майстерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому роману — «Солодка Даруся», який визнано найкращою художньою книжкою останнього українського 15-річчя. Зачарований бездоганним стилем нового роману читач дещо спантеличений гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотири — як рідні — брати». А «Гойданка життя» остаточно переконає, що майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше… Теза письменниці про те, що «важить не час, а людина в обставинах часу», розкривається через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Австро-Угорської монархії, Першої світової війни та першої третини XX століття. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, «багатоярусний» сюжет, ненав'язливі роздуми над вічною дилемою Любові — Ненависті, Гріха — Спокути, дивовижне мовне багатство — ці неодмінні атрибути стилю Марії Матіос спонукають до глибокого думання, неприхованого захоплення й викликають потребу занурюватися в багатоликий і колоритний світ письменницької уяви й реальних знань. Кожен персонаж цієї небуденної драми має беззаперечне алібі, неопротестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою чи писаним законом. Закони честі вступають у суперечку із законами серця. І тому майже ніколи не є навпаки. А є саме так…

Винничук, Юрій Павлович. Вілла Деккера : роман / Ю. П. Винничук. – Х. : Фабула, 2021. – 304 с.
 
Як і властиво Юрію Винничуку, «Вілла Деккера» віртуозно балансує на межі ретродетективу й політичного трилера — так само, як герої книжки балансують у невизначеному межичасі буквально за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного Львова, соковита мова, кримінальні та любовні інтриги — усе це читач знайде в новому романі визнаного майстра.
Винничук, Юрій Павлович. Танґо смерті : роман / Ю. П. Винничук. – Х. : Фоліо, 2013. – 384 с.
 «Танґо  смерті» — про міжвоєнний і воєнний Львів, Вавилон ХХ століття, що в ньому приятелюють четверо хлопців: українець, поляк, єврей і німець, чиї матері – вдови воїнів, розстріляних під Базаром. Вони батярують, закохуються, багато регочуть і швендяють рідним містом, шукають роботу, але – і себе також. Вони дорослішають тоді, коли Європа вже приречена. І на зміну тяжкому вивченню їдишу і такому трагікомічному вступу в ОУН прийдуть труднощі значно серйозніші – перші совіти й німецька окупація, війна і неможливе здавалось би на цих теренах Шоа.
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літературі. Але манера письма у цьому романі – це такожі новий Винничук із захоплюючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в’язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, але живеш у ній.
 

Винничук, Юрій Павлович. Лютеція : [роман] / Ю. П. Винничук. – Х. : Фоліо, 2017. – 320 с.
 
Роман «Лютеція» – черговий постмодерний витвір Юрія Винничука з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. Автор зупиняється, як колись Данте, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича. Таємничу Лютецію, дівчину зі снів, розшукують герої роману. На перепоні цих пошуків стоїть не менш таємнича організація, члени якої носять імена карт. А десь поза цим світом триває Велика Битва, звістки про яку приносять ціною свого життя мужні Листарі, до яких належить і Лютеція.
Винничук, Юрій Павлович. Аптекар : [роман] / Ю. П. Винничук. – К. : Довженко Букс, 2017. – 320 с.
 
Події нового роману Юрія Винничука "Аптекар" відбуваються у 1646-1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі - у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники. Фантазійні описи звучать як реальні, авторська вигадка відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Ю. Винничука - це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві майстра вишуканих стилізацій. Автор знову дивує тим, що новий роман, який поєднує у собі метафоричність і гострий сюжет, не схожий на жоден попередній. Хоча окремі натяки й алюзії єднають його з "Танґом смерті".

Шкляр, Василь Миколайович. Залишенець. Чорний ворон : [роман] / В. М. Шкляр . – Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2011. – 384 с.
 
Події розгортаються у 1921 році на тлі переваги російських військ над армією УНР. Та святкувати перемогу їм зарано, адже було ще чимало українців, які цінували свободу і мали лиш одну мету: «Воля України або смерть!».
Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам`яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.
 
Шкляр, Василь Миколайович. Маруся : роман / В. Шкляр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 318 с.
 
Вона народилася для щастя. Але постала до боротьби за волю! Коли Червона армія почала палити села, коли три її брати загинули у боях з радянськими військами, тендітна Маруся взяла до рук зброю і стала отаманом козацького загону. Вона була надзвичайно вродлива і надзвичайно небезпечна, вона не жаліла ворогів і рятувала своїх людей, ризикуючи власним життям. Вона вміла любити і ненавидіти. Та чи зуміє коханий Мирон врятувати її від помсти більшовиків? Чи буде їхнє кохання сильнішим за смерть? Над цим романом автор працював п’ять років. Як і в «Чорному вороні», тут за кожною подією стоїть історичний факт. Бойовий шлях отаманші Марусі тісно переплітається з героїчно-трагічною долею Української Галицької армії, яка наприкінці літа 1919 року визволила Київ від московсько-більшовицьких окупантів, проте волею злого фатуму опинилася на межі цілковитої загибелі.

Шкляр, Василь Миколайович. Троща : роман / В. М. Шкляр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 416 с.
 
«Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше. Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…
Шкляр, Василь Миколайович. Ключ : роман / В. М. Шкляр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 256 с. 
 
Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися…