неділя, 23 січня 2022 р.

Павло Тичина - яблуневоцвітний геній України

Павло Григорович народився 23 січня 1891 року в селі Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в багатодітній родині церковнослужителя. Навчався в початковій школі, потім в духовній семінарії в Чернігові. Під час навчання співав у семінарському, а згодом у міському хорі.

Уже в 1906 році, коли йому було лише 15 років, почав писати перші твори. А в 1912 в журналі «Літературно-науковий вісник» уперше був надрукований його вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…».

У 1913 році молодий поет вступив до Комерційного інституту та переїхав до Києва. Павло навчався та водночас працював. Був обліковцем Чернігівського губернського земства, підробляв помічником хормейстера в театрі М.Садовського, завідувачем відділу хроніки газети «Нова рада», редактором журналу «Світло».

У 1917 році, коли українці боролися за незалежність, поет також був активним учасником руху за національну свободу. Ці події були відображені у його творах.

У 1923 році поет переїздить до Харкова (на той час столиця України). У різний час поет входив до таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ.

З 1923 по 1934 рік був співредактором журналу «Червоний шлях».

У 1934 році повертається до Києва та поселяється в будинку письменників Роліт.

У 1936-1943 роках очолює Інститут літератури.

У липні 1941 Тичину було евакуйовано з майже 400 академіками та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи. Там Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка.

1943 – 1948 рр. – міністр освіти УРСР.

З 1953 до 1959 був головою Верховної Ради УРСР, заступником голови Ради Національностей.

Життя Павла Тичини обірвалося 16 вересня 1967 року в Києві.

Найвідоміші збірки поезій Павла Тичини:  

  • «Сонячні кларнети» (1918);    
  • «Плуг» (1920); 
  • «Перемагать і Жить»;
  • «Замість сонетів і октав» (1920).
  • «В космічному оркестрі» (1921)
  • «Вітер з України» (1924);  
  • “Перемагать і жить” (1942);
  • “День настане” (1943)
  • “Срібної ночі” (1964)