Іванов день спочатку був присвячений язичницькому богу Купалі. Але після християнізації Київської Русі назва цього дня доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом.
Івана Купала вважається днем молоді та кохання. Згідно з легендою, в цю ніч грали весілля Купала та Марени, що символізувало поєднання двох стихій – води і вогню, чоловічого і жіночого начал.
В основі купальських обрядів лежать культи вогню, води та рослинності. Купальські вогні – це відгомін культу сонця, купальська вода – символ цілющої сили, папороть – символ щасливої долі, чудодійна роса забезпечувала красу й кохання, а купальське дерево – родючість і щастя.
Обрядові ігри та вірування супроводжувалися купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків і ворожіннями, розкладанням багаття, купанням та обливанням водою.
Купальська ніч вважалася чарівною, тому дівчата у цей час ворожили за допомогою вінків на свою долю. А ще у цю ніч найсміливіші шукали цвіту папороті, яка, вважалося, розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається. За повір'ям, тому, хто встигне зірвати квітку папороті, відкриються заховані скарби, а сам він дістане чудодійну силу та знання. Зірвати таку квітку практично неможливо. Легенди і перекази про цвіт папороті описав Микола Гоголь в оповіданні «Вечір на Івана Купала». А в збірнику матеріалів «Книга усякої всячини» він занотував: «Папороть… цвіте вогняним коляром тільки у ночі на Іванів день, і той хто встигне зірвати цвіт і наважиться вистояти проти всіх примар, які будуть перед ним з’являтися,відшукає скарб».
Немає коментарів:
Дописати коментар