Нік Вуйчич - незламна людина

Нік Вуйчич (повне ім'я — Ніколас Джеймс Вуйчич) — мотиваційний тренер та директор неприбуткової організації «Життя без кінцівок» (англ. Life Without Limbs). Народився без рук та ніг.

У 2005 році Нік був номінований на премію «Young Australian of the Year».

Народився 4 грудня 1982 року в Мельбурні в сім'ї сербських емігрантів і мав рідкісну патологію: у хлопчика були відсутні кінцівки — обидві руки й обидві ноги (частково була одна стопа з двома пальцями, що дозволило хлопчику в подальшому навчитися ходити, плавати, кататися на скейті, грати на комп'ютері і писати).

Закінчив Університет Гріффіта (Брисбен, Австралія) у 2004 році.

Отримав дві вищі освіти: фінансиста та бухгалтера.

У 2005 році він був номінований на престижну премію «Молодий австралієць року». Цю нагороду в Австралії отримують за великі заслуги перед суспільством. А в 2009 році знявся у фільмі «The Butterfly Circus» («Цирк метеликів»), де розповів про долю людини без кінцівок.

Він об'їздив близько 64 країн, виступаючи у школах, університетах та інших організаціях. Бере участь у теле-шоу й пише книги. Його перша книга «Життя без обмежень» (Life Without Limits: Inspiration for a Ridiculously Good Life) вийшла в 2010 році й відразу ж стала бестселером.

Далі були книги:

• «Нестримний. Неймовірна сила віри в дії» (2013),
• «Будь сильним. Ти можеш подолати насильство (і все, що заважає тобі жити)» (2014 р.),
• «Любов без меж. Шлях до приголомшливо сильної любові» (2015 р.).

Зараз проживає в Каліфорнії, США.

«Моя місія — це допомогти людям знайти свій шлях в житті», — говорить він. Головним девізом життя Ніка була одна фраза «Ніколи не здавайся».

Нік завітав до України вперше у липні 2008 року до Тернополя, потім ще 7 квітня та 26 вересня 2016 року. 17 вересня 2017 року в Києві взяв участь у відзначенні Дня подяки і 500-річчя Реформації.

12 лютого 2012 року одружився з Канае Міяхарі, а 14 лютого 2013 року в них народився син — Кійосі Джеймс Вуйчіч. 7 серпня 2015 року — другий син Дейан Леві Вуйчіч. У грудні 2017 року у пари народилися дві дочки Олівія та Еллі.

Година спілкування 

«Навчи своє серце добру»

2 грудня у стінах нашої бібіліотеки пройшла година спілкування «Навчи своє серце добру». Із нашими гостями ми провели розмову про милосердя, людяність та добро. Відвідувачі відповіли на питання вікторини та, після перегляду  мультфільму «Їжак повинен бути з колючками», обмінялися думками на тему толерантного відношення до людей з обмеженими можливостями.

До Міжнародного Дня людей з інвалідністю

          2 грудня у відділі універсальних фондів художньої та галузевої літератури для дорослих пройшла виставка-порада "Мистецтво жити разом". 

           Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.

"Мистецтво жити разом"

Publish at Calameo

 

 

 «Мобільна телефонія, або цивілізоване спілкування»

 Обмін думками

          1 грудня члени клубу «Діалог» знову зустрілися в бібліотеці , щоб обговорити  актуальну і цікаву тему: «Мобільна телефонія, або цивілізоване спілкування». Юнаки обмінялися думками, що до мобільного зв’язку, яка є невід’ємною частиною нашого життя. Багато цікавих фактів про мобільні телефони та їх використання дізналися присутні. Поговорили про те як захистити себе від негативного впливу мобільного телефону та  про «золоті» правила  мобільного етикету.  

Галябарда Степан Петрович

 

Життєпис

Степан Петрович Галябарда народився 2 грудня 1951 року в селі Суходіл Гусятинського району.

Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету в 1973 році.

Працював у редакції Чортківської районної газети (1973), був на громадській роботі у Тернополі й Києві.

Від 1984 р. — в системі Держтелерадіо: відповідальний секретар дирекції телебачення, головний редактор молодіжних радіопрограм, заступик директора телевізійного творчого об'єднання «Молодість», головний редактор радіостанції «Молода гвардія», директор радіостанції «Промінь» (від 1994). Директор першої в Україні незалежної комерційної радіостанції «Радіо Рокс» у Києві.

Творчість

У 1991 році вийшла у світ перша його збірка поезій «Не поверну човен», яка складається з двох розділів «Біль України» і «Не поверну човен». У збірку увійшло багато віршів, які Степан Галябарда присвятив рідному краю, його краєвидам, своїм землякам.

У 1997 році в тернопільському видавництві «Збруч» вийшла друга збірка поезій «Догорає калина».

Співпрацює з композиторами Олегом Слободенком, Остапом Гавришем, Павлом Зібровим, Степаном Гігою, Олегом Марцинківським, Олександром Злотником та іншими.

Його пісні є в репертуарах Василя Зінкевича, Алли Кудлай, Павла Зіброва, Лілії Сандулеси, Іво Бобула, Олександра Тищенка, Олегом Марцинківським та інших співаків.

У Тернополі в ПК «Березіль» у 1997 та 2004 роках відбулися творчі вечори-бенефіси поета-пісняра.

Доробок

Автор текстів понад 200 популярних пісень, музичної шоу-вистави «Я — Роксолана» (Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр, 2001).

Поетичні збірки

• Не поверну човен (1991)
• На Україну повернусь (1994)
• Я чекаю тебе (1996)
• Догорає калина (1997)
• Пісні райського саду (2001)
• Кохайте жінку (2006)
• Роса любові (2008)

 

Федорів Роман Миколайович - скрипка, що грає тисячу літ

Роман Миколайович Федорів (1 грудня 1930, Братківці — 14 березня 2001, Львів) — український письменник, лауреат Шевченківської премії (1995) за твір «Єрусалим на горах», редактор часопису «Дзвін». Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.

Народився у Братківцях Тисменицького району на Івано-Франківщині.

У 1945—1950 роках — учень педагогічного училища; завідувач книжкового відділу магазину; бригадир бригади протифілоксерної експедиції; інструктор обласного відділу «Союздрук».

У 1950—1953 роках служив у Радянській армії.

У 1953—1956 роках — інспектор-бухгалтер районного сільськогосподарського банку; інструктор міського відділу «Союздрук».

З 1956 року — співробітник районної, обласної газети, власний кореспондент низки республіканських газет.

Член КПРС з 1963 по 1991 рік.

1967 закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Франка, працював у місцевій пресі. З 1968 до смерті у 2001 році — головний редактор журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін»).

1989 року на велелюдному святкуванні 133-ї річниці від дня народження Івана Франка разом з письменниками Романом Іваничуком, Романом Лубківським, професором Михайлом Шалатою запропонували відновити назву села Нагуєвичі.

Автор оповідань, повістей, нарисів.

Перша книга письменника «Жовтнева соната» побачила світ у 1959. Довгий час працюючи кореспондентом обласних, а згодом і республіканських газет, об'їздив усю Україну. Завдяки зусиллям письменника були відновлені видавництво «Червона калина» й часопис «Літопис Червоної Калини». Він започаткував у «Дзвоні» рубрику про призабутих письменників та літераторів з української діаспори.

Помер 14 березня 2001 від інфаркту. Могила — на 3а полі Личаківського цвинтаря.

Відомі твори:

• Отчий світильник (роман, 1976)

• Кам'яне поле (трилогія, 1978)
• Твори в двох томах (1980)
• Плуг у борозні (трилогія)
• Єрусалим на горах (роман, 1993), відзначений Державною премією України ім. Т. Шевченка та премією Всесвітньої української Фундації Антоновичів (1996)

• Чорна свіча від Їлени (роман, 1996)
• Палиця для прокажених (роман, 2000)

Літературно-музичний мозаїчний портрет "Назарій Яремчук: його життя у пісні"

30 листопада пройшла зустріч із користувачами бібліотеки, які пригадали творчий та життєвий шлях співака Назарія Яремчука, прослухали його легендарні музичні хіти та переглянули біографічний документальний фільм «Місія позначена Небом».

Марк Твен - перший "американський" письменник

Життя

Народився 30 листопада 1835 року в сім'ї збіднілого теннессійського купця Джона-Маршала Клеменса і Джейн Лемптон-Клеменс. Він був шостою дитиною у сім'ї, в якій було семеро дітей і тільки четверо з них вижило.

Коли Маркові Твену виповнилося чотири роки, його сім'я переїхала у місто Ганнібал, де був річковий порт на Міссісіпі. Згодом Ганнібал стане прообразом містечка Сент-Пітерсберг у знаменитих романах «Пригоди Тома Соєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна». На той час Міссурі був рабовласницьким штатом, тому вже тоді Марк Твен зміг ознайомитися із рабством, яке буде згодом описувати й засуджувати в своїх творах.

У березні 1847 року, коли Марку Твену було 11 років, його батько помер через пневмонію. Наступного року він починає працювати помічником у друкарні. З 1851 займається набором (друком) і редагуванням статей та гумористичних нарисів для газети «Ганнібальський часопис», власником якої був його брат Оріон. У віці 18 років він залишив Ганнібал і працював у друкарнях Нью-Йорка, Філадельфії, Сент-Луїса та інших міст. Він займався самоосвітою, багато часу проводячи в бібліотеці, таким чином отримуючи стільки знань, скільки він би зміг одержати, закінчивши звичайну школу. У віці 22 років Твен повернувся в Міссурі. 

До 1884 року Марк Твен був уже відомим літератором і до того ж ще і став успішним бізнесменом. Він заснував видавничу фірму, номінально очолену Ч. Л. Вебстером, чоловіком його племінниці.

21 квітня 1910 року у віці 74 років письменник помер.

Творчість

Найбільшим внеском Твена в американську й світову літературу вважається роман «Пригоди Гекльберрі Фінна». Багато хто вважає це взагалі найкращим літературним твором, коли-небудь створеним у США. 

Також великою популярністю користуються «Пригоди Тома Соєра», «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» і збірник автобіографічних оповідань «Життя на Міссісіпі». 

Марк Твен починав свою кар'єру з невибагливих гумористичних куплетів, а закінчував повними тонкої іронії нарисами людських звичаїв, гостро сатиричними памфлетами на соціально-політичну тематику і філософсько-глибокими й при цьому доволі песимістичними роздумами про долю цивілізації.

20-те століття Марк Твен ознаменував творами, покликаними викривати неправду й несправедливість: «Людині, що ходить у пітьмі», «Сполучені Лінчуючі Штати», «Монолог царя», «Монолог короля Леопольда в захист його панування в Конго». Проте американці, які знали його як класика «легкої» літератури, не сприйняли ці твори.

Його останній твір — сатирична повість «Таємничий незнайомець» була опублікована посмертно 1916 року за незавершеним рукописом.