Джейн Остін - "перша леді" англійської літератури
Джейн Остін (16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця, предтеча реалізму в англійській літературі, сатирик, писала так звані романи моралі. Її книги є визнаними шедеврами, які поєднують в собі простоту сюжету, глибоке психологічне проникнення в душі героїв і іронічний, м'який, істинно «англійський» гумор. Була відомою насамперед своїми шістьма основними романами, в яких трактується, критикується та коментується британська шляхта наприкінці 18 століття.
Життя письменниці дивовижно безподійне. Вона народилася в сім'ї священика парафії англіканської церкви в містечку Стевентон графства Гемпшир. Її батьки належали до стану дрібного дворянства (джентрі).
Незважаючи на високу дитячу смертність в ті роки, усі діти Джорджа і Кассандри Лі вижили. Джейн мала старших за себе п'ять братів і сестру Касандру, яка була її найближчою подругою протягом всього життя.
У 1802 році родина переїхала в місто Бат, а в 1809 в містечко Чаутон. Мешкаючи в Чаутоні, Джейн почала публікувати свої твори. Вона, як і сестра, не вийшла заміж, хоча й отримувала пропозицію принаймні один раз.
Писала Джейн майже все життя, та публікуватися почала лише після того, як їй виповнилося 35. Її романи — результат тривалої роботи. Кілька з них були опубліковані посмертно, кілька залишилися незавершеними, оскільки письменниця захворіла й померла доволі рано.
Юність і зрілість Джейн Остін припали на неспокійні часи: йшли Наполеонівські війни, Війна за незалежність в Північній Америці, Англія була охоплена промисловим переворотом, по ній вже прокотилися перші виступи луддитів, Ірландія була охоплена повстаннями.
Джейн Остін підтримувала жваве листування з братами, їх дружинами, далекими родичами, а деякі з них були безпосередніми учасниками історичних подій.
Листи давали Джейн Остін безцінний матеріал для її романів. І хоча в жодному з них не знайти розповіді про війни або революції, а дія ніколи не виноситься за межі Англії, вплив подій, що відбуваються навколо, особливо відчувається, наприклад, в останньому її романі «Переконання», де чимало моряків, які плавали у Вест-Індію, відзначилися в боях, щойно повернулися на сушу після військових дій. Однак Остін не вважала себе компетентною докладно писати про військові дії і початок колоніальної експансії Англії.
Джейн Остін так і не вийшла заміж. У тридцять років Джейн наділа чепчик, оголосивши тим самим світу, що відтепер вона — стара діва, яка втратила надію на особисте щастя, хоча один раз їй і було зроблено пропозицію. Остіни ніколи не були багатими, а після смерті батька їх фінансове становище стало ще більш скрутним. Джейн обшивала сім'ю і допомагала матері по господарству.
На початку 1816 року Остін почувалася погано, але ігнорувала попереджувальні знаки. До середини цього року прогресування її хвороби було очевидним, почалося повільне, нерегулярне погіршення стану здоров'я. Більшість біографів покладаються на ретроспективний діагноз Захарі Коупа в 1964 році і перелік причин її смерті як хворобу Аддісона, хоча її остаточне захворювання також було описано як результат лімфоми Ходжкіна.
Остін померла у Вінчестері 18 липня 1817 року у віці 41 року.
У творчості Остін можна виділити два періоди: у 1795—1798 були створені ранні романи; 1811—1816 — період написання романів, які згодом прославилися, таких як «Гордість і упередження» та «Чуття і чуттєвість».
Романи:
- Чуття і чуттєвість (англ. Sense and Sensibility, 1811)
- Гордість та упередження (англ. Pride and Prejudice, 1813)
- Менсфілд-парк (англ. Mansfield Park, 1814)
- Емма (англ. Emma, 1815)
- Нортенґерське абатство (англ. Northanger Abbey, 1818), опублікований посмертно
- Переконання (англ. Persuasion, 1818), опублікований посмертно
- Леді Сюзан (англ. en:Lady Susan, 1871), опублікований посмертно.
Та багато інших.
