27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, повідомляє Укрінформ.
Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа.
Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.
Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними.
Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.
Ліричний вечір спогадів
26 січня члени Ради Ветеранів селища 40 років жовтня зібралися біля каміну в теплому дружньому колі. Читали вірші про кохання, згадували молоді роки, улюблені пісні. Серед присутніх було дуже багато поціновувачів старовинних романсів. Ветерани не тільки ділилися своїми знаннями з історії цього жанру, а й самі їх виконували під акомпонемент гітари. Незважаючи на свій поважний вік, романси й досі нікого не лишають байдужими, зачаровуючи душевністю та красою слова.
26 січня – День бібліотечної полиці
У четверту середу січня кожного року бібліотеки та читачі в соціальних мережах діляться фото своїх книжкових полиць.
Створила День бібліотечної полиці Нью-Йоркська публічна бібліотека, щоб заохотити людей поділитися своєю любов’ю до книг та бібліотек в Інтернеті. Концепція проста – зафіксуйте фотографію книжкової полиці (приватної або місцевої бібліотеки) та поділіться нею з хештегом #БібліотечнаПолиця.
Кінопоказ "Крути 1918"
Сьогодні у бібліотеці відбувся кінопоказ до Дня пам'яті героїв Крут. На перегляд завітали члени клубу "Таланти і прихильники", яким було цікаво дізнатися про цю сторінку в історії України. Глядачі подивилися уривки з художнього фільму "Крути 1918", який був знятий на реальних подіях. Щиро співпереживали героям та ділилися своїми думками і враженнями від побаченого.
Вірджинія Вулф (у дівоцтві Аделіна Вірджинія Стівен) народилася 25 січня 1882 року в сім'ї відомого літератора Л. Стівена. Батько сам навчав будинку тендітну і вразливу дівчинку. Після його смерті в 1904 році, сім'я переїхала з престижного Кенсингтона в Блумсбері — район у західній частині Лондона. У 1912 році Вірджинія вийшла заміж за історика і економіста Л. Вулфа.
Свій перший роман «Подорож зовні» Вірджинія Вулф опублікувала в 1915 році. Через два роки подружжя Вулф заснували видавництво «Хогарт прес», яке незабаром стало процвітаючим підприємством. Тут письменниця видала всі свої твори, серед яких романи «Ніч і день» (1919), «Кімната Джейкоба» (1922), «Місіс Деллоуей» (1925), «На маяк» (1927), «Орландо» (1928), «Хвилі» (1931), «Роки» (1937), «Між діями» (1941); дві біографії — «флаш» (1933), дві збірки оповідань — «понеділок і вівторок» і «Будинок з привидами» і багато іншого .
У романах Вірджинії Вулф головним є зображення психічних станів, а не конкретних подій. Читач занурюється в думки то одного, то іншого героя, ці внутрішні монологи часто виявляють різні точки зору на одне і те ж подія.
У перші роки другої світової війни Вірджинія Вулф написала свій останній роман «Між діями»; жила вона тоді на віллі в Родмелле (графство Суссекс), куди переїхала з чоловіком з розбомбленого лондонського будинку.
Важко переживаючи військове лихоліття, підірвавши здоров'я колосальним напруженням сил в роботі над романом, Вірджинія Вулф покінчила з собою 28 березня 1941 року.
