15 травня 2013 року о 12.00 у Історічному куточку міста біля виставки просто неба "Літературна Павлоградщина" вперше в Павлограді Павлоградська міська централізована бібліотечна система спільно з дитячими музичними школами та МКДЦ "Мир" провела
літературно - музичний перфоменс "Весняне рандеву"
Члени літературної вітальні "Майстерність та натхнення" прийняли участь у ціеї акції.
Учасники "Весняного рандеву" павлоградські поети Комашко Л. І., Андріянова Н. О. та Троїцький О. О. читали вірші про матір під акомпанемент місцевого
поета - барда Урсуляка С. І.
 |
| Павлоградські поети Комашко Л. І, Андриянова Н. О. та бібліотекар читальної зали Дмитрук О. В. |
Пожалейте
матерей своих!
Им
не так уж много в жизни надо…
Слово
доброе согреет в хмурый день
Лучше
пухового одеяла.
Не
ленитесь письма им писать!
Пусть
глаза их радостью лучатся,
И
звонок ваш телефонный в самый раз,
В
час любой, когда он вдруг раздастся.
Столь
неприхотливые во всём –
Пусть
порадуются яблочку, конфетке.
Пусть
приходит радость с вами в дом,
Хоть
приезды ваши очень редки.
Пожалейте
матерей своих!
От
работы так они устали.
Пусть
от смеха внуков и детей
Радостью
б глаза их засияли.
Хоть
в морщинках старое лицо,
А
душа, как прежде, молодая.
Не
скупитесь на слова любви:
“Мама,
ты красивая такая!”.
Поспешите!
Их недолог век…
Пусть
воздастся им добро сторицей!
Это
счастье – слышать мамин смех
И
попробовать пирог с корицей.
Есть
большое счастье на Земле:
Отчий
дом, светящийся во тьме,
Где
тебя приветит, защитит
Мама,
что ночами плохо спит.
Это
счастье – если за тебя
Мамой
пред иконою поставлена свеча.
Мир
прекрасен! Распахнём сердца
Для
любви, для счастья, для добра!
Андріянова Н. О.
Маме.
Когда
на улице темно,
Рабочий
день, как свечка тает
Из
тысячи одно окно
Домой
дорогу освещает.
Его
дороже в мире нет,
Ведь
это значит ты родная
В
окошко смотришь много лет,
Меня
с работы поджидая.
Расспросишь: "Как
твои дела?
Как
день прошел? Не заболела?
Уж
не обидел кто тебя?
Тебе
покушать я согрела"
Всех
благ земных тебе желая,
Здоровья,счастья, долгих лет,
Скажу, что ты, моя родная
И
есть в моём окошке свет.
Троїцький О. О. читав вірш М. Шутя.
Про матір
Битий шлях курний проліг у долину.
Проводжала мати сина на війну.
Проводжала, йшла за возом, за село.
Йшли дівчата й не співали як було.
Я пішов - він не вернувся вже назад-
десь поліг в бою за рідний Сталінград.
Не одна пройшла зав'южена зима
Ждала, ждала мати сина - все нема.
Вже й з Берліна повернулися давно
Мати дивиться з надією в вікно.
Сяде Їсти - ложку синові кладе,
Але син з війни не їде і не йде.
Чисту ложку витре білим рушником
І поллє водою квіти за вікном.
Квіти буйні наче струмінь голубий
Мов шепочуть "Мати, мати, він живий"
Він живий у кожній квітці, що цвіте,
Він живий у кожній пісні весняній
Із якою йшов с солдатами на бій.
Він живий в серцях дітей і матерів,
За яких горів у танку й не згорів.
Мати вірить у прикмети - сина жде
Сяде їсти - другу ложку покладе.
Квіти буйні наче струмінь голубий.
Мати, мати, він живий!
Поети Комашко Л. І., Андріянова Н. О.
та бібліотекар читальної зали Дмитрук О. В.
Немає коментарів:
Дописати коментар