У цей день був вперше виданий роман "Старий і море" Ернеста Гемінгвея
«Старий і море» — короткий роман-притча американського письменника Ернеста Гемінґвея, виданий у 1952 році. В основі роману розповідь про кубинського рибалку Сантьяго, його боротьбу з гігантською рибиною, що стала найбільшою здобиччю в його житті. Гемінґвей присвятив книгу своєму видавцеві Чарлзу Скрібнеру та літературному редакторові Максвеллу Перкінсу.
Історія створення повісті «Старий і море» бере свій початок 1936 року, коли Гемінґвей опублікував у часописі «Есквайр» нарис про дійсний випадок у Гольфстримі: рибалка спіймав величезну рибину, яка довго тягла за собою човника; коли потерпілого знайшли, від риби майже нічого не залишилося, а старий ридав з відчаю.
У 1950 році Хемінгуей розпочав художню розробку давно знайденого сюжету, він мріяв написати об'ємний роман про життя рибальського селища, про долі його мешканців. Проте автор знайшов інший шлях відтворити світ рибальського життя: багато чого опустив у підтекст, створивши стислу, глибоку філософську притчу про людину й море. У 1952 році повість «Старий і море» була надрукована в журналі «Лайф».
У 1953 році за свою повість Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію.
У 1954 році — Нобелівську премію з літератури.
Повість «Старий і море» розказує історію про змагання старого і досвідченого рибака з великим марліном. Історія починається з того, що досвідчений рибалка Сантьяго вже майже три місяці не впіймав жодної рибини і через це отримав прізвище «salao», що означає найбільшу форму невдахи. Він настільки невезучий, що його учню Маноліну батьки заборонили плавати з ним, а натомість рибалити з більш успішними рибалками. Однак хлопчик щодня навідується до халупи Сантьяго, готує йому їжу. Сантьяго каже Маноліну, що наступного дня він запливе далеко в Гольфстрим та що його чорна смуга закінчиться.
На 85 день без улову Сантьяго виводить свій малий вітрильник далеко в море, закидає наживку, і за якийсь час підсікає велику рибу, як він припускає — марліна. Два дні і дві ночі триває змагання з гігантським марліном, і за цей час його човен все далі й далі відходить у відкрите море. Риба не здається, тягнучи за собою його човна. Так само вперто не відступає і рибалка, хоч його руки поранені волосінню. Він настільки поглинений цим протистоянням, що мимоволі починає співчувати і своєму супернику—рибині, говорить до неї і шкодує її.
На третій день риба починає кружляти навколо човна, і виснажений Сантьяго напружує останні сили, щоб витягнути рибу на бік і заколоти марліна гарпуном. Сантьяго прив'язує марліна з боку човна і вирушає додому, сподіваючись на великі гроші, які він отримає, та уявляючи, скількох людей він нагодує.
Але кров із ран марліна приваблює акул. вступивши з ними в сутичку, він вбиває своїм гарпуном велику Акулу-мако, але при цьому губить гарпуна. Він робить нову зброю, привязавши свого ножа до кінця весла, таким чином він вбиває п'ятьох акул, змушуючи інших до втечі. Але битва нерівна, вночі акули з'їдають майже все тіло рибини, від якої лишається тільки голова й скелет. Сантьяго почувається морально знищеним і кричить акулам, що вони вбили його мрії. Діставшись берега до світанку наступного дня, Сантьяго насилу піднімається до своєї хатини, несучи важку щоглу на плечі, а голову та скелет риби залишає на березі. Увійшовши до хати, він падає на ліжко й засинає.
Наступного дня біля човна, до якого все ще прив'язаний скелет риби, один з рибалок вимірює його довжину, і каже що вона близько 5,5 м від носа до хвоста. Голову риби отримує Педріко, а інші рибалки кажуть Маноліну, щоб той передав старому, як їм шкода. Хлопчик журиться невдачею старого і плаче, бачучи його поранені руки. Манолін приносить йому газету та чашку кави. Коли старий встає, вони домовляються вийти в море ще раз разом. Заснувши знову, Сантьяго бачить уві сні свою юність: левів на африканському узбережжі.
Немає коментарів:
Дописати коментар